Село Кобилля торік увійшло до складу Збаразької міської територіальної громади. Його мешканці (730 осіб) щиро сподіваються, що ця подія стане новим відліком у розвитку села.
Центр килимарства
Існує декілька версій щодо походження назви села. Найбільш поширена легенда розповідає, що під час нападу татар один з чоловіків цього поселення сів на кобилу, і втечею врятувався від загибелі. А співучі мешканці назвали село Кобиллям. За іншою версією, назва села походить від роду занять тутешніх жителів, які розводили коней. З цими припущеннями посперечається слово «кобильниця» – різновид рослини хвощ або прізвище першого жителя села – Кобиленського (Кобильницького). Та якби там не було, а перша писемна згадка про Кобилля датована 1545 р. У середині ХVІ ст. село згадується в документах уже як власність князів Острозьких.
Із кінця ХІХ ст. до 1970-х років Кобилля було одним з центрів килимарства в Галичині. Славу селу, в якому тчуть «квітчасті» килими, принесла династія Івахових. Дивуєшся: один з її найбільш яскравих представників – Іван Івахів, працюючи в майстерні землевласника Владислава Федоровича в селі Вікно, поблизу Гримайлова, виткав понад 600 килимів, які мали неабияку мистецьку цінність. Для вовняних домотканих килимів із с. Кобилля характерний рослинно-геометричний орнамент, вписаний у три смуги. Чотири такі килими, виткані на початку ХХ ст., нині зберігаються у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею, інші – у Національному заповіднику «Замки Тернопілля».
У Кобиллі є два храми св.. Юрія – мурована церква 1885 р. (нині це – парафія ПЦУ) і церква, переобладнана з костелу 1910 р. (УГКЦ). Мають свій Молитовний дім і християни віри євангельської. Благо, село не знає, що таке міжконфесійне ворожнеча.
Перспектива – у розвитку виробництва
Економічне обличчя Кобилля – виключно аграрне. У селі діють два фермерські господарства – «Рідна земля» (голова – Олександр Бочаров) і «Україна Агро-Сервіс» (керівник – Юрій Бочаров), які сумарно орендують майже 600 га земель державної власності і земельних паїв місцевих мешканців. На жаль, у селі немає переробної промисловості. Не використовується і ставок, адже підприємець торік не оформив право оренди.
Хочуть відкрити дитсадок
У Кобиллі діє ЗОШ І-ІІ ступенів, де нині навчається лише 53 учні. Вона – взірець того, як у дев’ятирічці можна створити умови для творчого розвитку учнів. У школі діють цікаві гуртки декоративно-ужиткового мистецтва, судномоделювання і судномодельного спорту, якими керує учитель трудового навчання і образотворчого мистецтва Андрій Мазурик. Вироби учнів, зокрема шопки, зберігаються навіть у музеях Польщі (м. Ведрож). Цей навчальний заклад в останні роки дещо оновився. У 2016 р. відремонтували дах. На ці роботи з Державного фонду регіонального розвитку виділили 513 тисяч гривень, а з районного бюджету за співфінансуванням – 129 тисяч грн..
Прикро, що в Кобиллі, як і в сусідньому с. Іванчани, немає дитячого садка. Переважна більшість дошкільнят змушені сидіти вдома, а деяких батьки возять за 20 км від села, у дитсадки Збаража. Староста розповідає, що керівництво громади згідне відкрити хоч би один дошкільний заклад на ці два села, уже підготовлено відповідний проєкт.
Діє в Кобиллі амбулаторія загальної практики сімейної медицини, в якій працює сімейний лікар і два фельдшери. На початку цього року її трохи відремонтували, зробивши капітальний ремонт даху. Однак поки що цей заклад не перейшов на альтернативні види палива, щоб досягти економії коштів, а залишився на газовому опаленні.
У селі є клуб, а при ньому діє чоловічий і жіночий хор, який може похвалитися багатьма здобутками. У 1996 р. він отримав звання народного. Цей колектив – учасник районних, обласних і всеукраїнських пісенних фестивалів і конкурсів. А у тривожні дні лютого 2014 р. його учасники вийшли на Майдан у Києві і виконували жалобні пісні за загиблими героями Небесної Сотні. Приміщення клубу потребує капітального ремонту – потрібно перекрити дах, виконати невідкладні внутрішні ремонти. Так само чекає ремонту і бібліотека.
На території села невдовзі має бути налагоджено сортування сміття (спершу – пластик, скло) і організований його вивіз МКП «Добробут», як це увійшло в практику в Збаражі.
Ремонту потребують усі дороги села. Поки що їх грейдерують і підсипають щебенем. Але планується капітальний ремонт дороги від центру до школи і далі (її протяжність 1 км). Погоджено, що участь у фінансуванні має взяти бюджет громади і місцеві фермерські господарства, які працюють в селі.
Роман Якель
