Талановитий скрипаль-віртуоз Любомир Рокецький вже понад 60 років не розлучається зі своїм улюбленим музичним інструментом, адже саме завдяки скрипці він здобув собі усе, що має. Досі активно гастролює, виступає на різних мистецьких майданчиках, співпрацює зі знаними творчими колективами та відомими музикантами. А ще він навчає дітей вокалу.
Пан Любомир народився 3 грудня 1957 р. у смт. Підволочиськ. Закінчив місцеву середню та музичну школи. У 1973 році поступив у Тернопільський музичний коледж. Згодом працював у Підволочиській музичній школі на посаді викладача по класу скрипки.
– Захопився скрипкою, бо вона передає найтонші почуття людини, її переживання, – розповідає. – Батьки записали мене в музичну школу на скрипку, коли мені було 6 років. Там я вже відчув смак скрипки – наскільки це інструмент даний від Бога людині, щоби передавати різні емоції. Бо я сам надзвичайно люблю грати емоціями, я граю нестандартно , на специфічному відчутті і по-своєму трактую знамениті твори, так, як я їх відчуваю. Змалку на канікулах у дідуся, що жив у с. Носів на Бережанщині, окрім того, щоби бігати і гратися, замість відпочинку займався інструментом – грав на скрипці. І це мені згодом знадобилося.
Артист переконаний, що так має відчувати будь-який музикант, який повинен мати Х-фактор, щоби чимось відрізнятися від усіх інших. Адже тисячі людей грають «Мелодію» Мирослава Скорика, але кожен трактує її по-інакшому.
– Я із задоволенням слухаю німецького скрипаля Девіда Ґарретта й інших всесвітньо відомих скрипалів, щоби почерпнути рівень майстерності, – додає музикант. – Щоденно граю на скрипці по кілька годин. Зараз співпрацюю з колективом «CHEREMSHYNA Z TERNOPOLA», (чудовий керівник Юрій Грибков), який гастролює по Європі. Це Польща, Франція, де два роки тому були на двотижневих гастролях. Раніше співпрацював із ансамблем «Василечки» Хмельницької обласної філармонії (де був адміністратором Анатолій Миколайчук), з яким побував на гастролях в Англії, на остові Сицилія в Італії.
Свою дружину Володимиру Любомир Рокецький зустрів завдяки музиці. Вона закінчила музичну школу з відзнакою по класу фортепіано. Має чудовий голос, прекрасно співає.
– Моя дружина дуже талановита, – каже пан Любомир. – Я мав свій колектив, в якому ми разом працювали. Грали різні забави, весілля, дні народження. У парі ми вже 42 роки. Маємо двох синів – Юру та Ігоря і четверо онуків. Наш Юра працює в чотирьох колективах. Він не лише артист, а й професійний юрист. Сам навчився грати на гітарі, сам пише пісні, співпрацює з польськими гуртами, є фронтменом «Мертвого півня». Також він автор книжки «Всьо чотко! Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»», яка вийшла друком у видавництві «Наш Формат» і здобула перемогу в номінації «Есеїстика» премії «Книга року BBC-2024». Юра не знає нотної грамоти, а співає на слух, бо має такий Божий дар. Так само, як я: народні речі граю одразу, не питаючи нікого про тональності. В Юри є двоє діток – Дем’ян і Роксоляна, які поглиблено займаються англійською мовою. Дем’янчик дуже гарно малює.
Донька молодшого сина Любомира Рокецького – Ігоря – 15-річна Настя планує поступати в музичний ліцей. Вона теж обрала скрипку, як і дідусь, котрий твердо переконаний в тому, що для того, щоби досягнути відповідного рівня, треба працювати, тобто годинами займатися грою на інструменті, бо талант без праці – це ніщо. Також в Ігоря є ще син Захар.
У 1977-1979 роках Любомир Рокецький працював в ансамблі пісні і танцю Прикарпатського військового округу. З 2000 р. мав творчі поїздки за кордон – Англія, Франція, Німеччина, Італія і т. д. Гастролював по Європі з ансамблем «Любисток» м. Теребовля (керівник Ігор Николишин).
– Спочатку побував на Сицилії з «Василечками», тоді був сам на контракті в Парижі майже 3 місяці, – розповідає. – Мені хотілося залишитися за кордоном працювати, але лише як музикант. Переконаний, що краще бути одним із перших скрипалів в Україні, ніж двадцятим в Англії чи Франції. Якби була робота в оркестрі чи поважній ресторації, то я би грав, але зараз вже на заваді мої роки.
Також пан Любомир працював керівником народного самодіяльного аматорського інструментального ансамблю Підволочиського районного Будинку культури. За значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва у 2011 році отримав звання «Заслужений працівник культури України».
– Досі продовжую працювати в комунальному закладі «Центр дитячої та юнацької творчості» Підволочиської селищної ради, – додає скрипаль. – Це настільки цікава робота, проте вона не оплачується так, як слід. Я працюю тут вже 15 років. Викладаю вокал і є звукорежисером. І хоч не є професійним вокалістом, проте знаю цю справу досить непогано.
Артист зізнається, що вдома, коли втомлюється грати на скрипці, то переходить з кімнати на кухню і займається кулінарною справою – пече кекси, готує інші смаколики. Для нього це своєрідний релакс.
У 2018 році отримав звання «Почесний громадянин смт Підволочиськ». Задля цього він багато працював – всі Дні міста, які проводилися ще до війни, Любомир Рокецький озвучував, докладався до складання програми, запрошував своїх друзів-артистів – Володимира Вермінського, Павла Доскоча, гурти «Світозари», «Настасівські музики» та інші творчі колективи.
– Коли в Києві була презентація Юриної книжки, я грав сейшен з «Братами Гадюкіними», і там познайомився з Олегом Скрипкою, який запропонував мені співпрацю – ми записали колядку «Ой рано-рано», де я граю скрипкову партію, – каже митець. – Її можна послухати в інтернеті.
Пан Любомир має три власних ліцензійних альбоми – «Серце скрипаля», «Сповідь музиканта», «Магія скрипки». Зараз працює над завершенням четвертого, який планує випустити до кінця цього року і провести концерт-презентацію.
– Коли я презентував на своє 60-річчя альбом «Магія скрипки», то в мене був концерт на три години і повний зал в Підволочиському Будинку культури, – каже скрипаль. – Я люблю робити все гарно, щоби концерт мав вигляд. Гарні костюми, гарна програма. Щоб було панно, де велике зображення, до кожної пісні йде відповідна начитка, щоби були танцювальні колективи, щоби скрипкова річ подавалася, як дійство. Також велику роль грає світло, плюс хороший звук, плюс оператор на своєму місці. А це все досить затратно.
У новому альбомі буде ремікс на «Мить» Святослава Вакарчука, «Трям-трям» Василя Попадюка та інші твори. Любомир Рокецький хоче подати і повільні речі, і швидкі, щоби людям було приємно слухати.
До речі, попередні альбоми скрипалю-віртуозу допомогли записати меценати Сергій Зозуля і Леонід Коваль, за що він їм щиро вдячний.
Леся ЗАМОРСЬКА
