Авторська презентація книжки Володимира Шевчука «Живлющість глибинних джерел» в читальному залі Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Це дослідження, присвячене постаті Григорія Радошівського – письменника, журналіста, краєзнавця та засновника музею «Зборівська битва».
Володимир Шевчук – кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Львівського національного університету ім. Івана Франка, краєзнавець, дослідник у галузях історії науки, наукової біографістики, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, автор понад 60 публікацій у галузях досліджень життєвого шляху маловідомих особистостей української науки та культури, краєзнавчих та науково-популярних статей.
«Ця книжка – пам’ятник другові й пам’ять, на яку Григорій Радошівський заслуговує. Зборівчани можуть тільки подякувати авторові за таке дослідження, адже саме Григорій Баран (літературне ім’я – Радошівський) зробив для збереження історичного спадку Зборівщини більше, ніж будь-хто інший, а обсяг його діяльности у цій царині дорівнює щедрому доробку цілого колективу дослідників та краєзнавців. Музей «Зборівська битва» став ніби вершиною його краєзнавчої невтомності. А може, це лиш верхівка айсберга множинної праці патріота й талановитого волинянина, якому такою рідною стала земля Зборівщини?» – зазначила членкиня НСПУ Леся Білик.
Учасниками презентації були краєзнавці, літератори, журналісти, фахівці тернопільських музеїв, архіву, бібліотек.
Довідка
Григорій Баран (псевдонім – Радошівський; 1 грудня 1930, с. Радошівка, нині Шумського району (нині Великодедеркальська сільська територіальна громада Кременецького району) Тернопільської області) – український поет, журналіст, громадський діяч. Член НСПУ (1995). Лауреат премія ім. Братів Лепких (2002).
2006 року за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність отримав Орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
У 1949 році, коли навчався в десятому класі в Кременці і заочно на четвертому курсі педучилища, був репресований і майже сім років утримувався в конвойнонаглядацькому режимі сибірських таборів.
Після повернення в Україну закінчив факультет журналістики Львівського університету (1964, нині – Національний університет). Працював завідувачем клубу у селі Тилявка Шумського району, у Великодедеркальській, Борщівській, Зборівській районних газетах. У 1991-1992 роках редагував газету «Дзвін» обласного товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса у Тернополі. З 1992 року – директор створеного ним музею «Зборівська битва» у м. Зборів.
Автор збірок поезій: «Квіти на постаментах» (Львів, 1965), «Біль перебитого крила» (1993), «Мальви прийдуть на поклін» (1995), «Підпалені присмерки» (1999), «В гучнім оркестрі завірюх» (2001), «Лебеді прилетіли» (2010). Також Григорій Баран є автором спогадів «І після смерті не дамо» (2002, Тернопіль), краєзнавчих книжок «Над Стрипою» (1981), «Заліщики» (1988; обидві – Л.), численних публікацій у збірках та періодиці, зокрема в журналі «Тернопіль» нарисів «Смакуючи нові доноси», «Під катовим портретом», «На чужому полі» та ін.
Помер 13 травня 2013 року.
