02.11.2024
$
41.29
€
44.97
Columbus
1.7
°С
МАРІЯ ГОРБАЛЬ: «КОЛИ ТИ ПРАЦЮЄШ І БАЧИШ РЕЗУЛЬТАТ – ЦЕ І Є НАЙКРАЩИМ ПІДТВЕРДЖЕННЯМ ПРАВИЛЬНОСТІ АГРОСПРАВИ»
Уже понад два десятиліття на півдні Тернопілля господарює ПП «Агроспектр», що обробляє майже 800 га землі. Це сільгосппідприємство вирощує на оброблюваних полях весь спектр традиційних для цього регіону культур. Окрім рослинництва нещодавно в цій господарці розвинули ще й овочівництво. Завдяки якому в сезонний період працевлаштовують чимало місцевих жителів. Власниця та очільниця ПП «Агроспектр» Марія Горбаль з оптимізмом дивиться в майбутнє свого агроформування та сільгоспвиробництва загалом. Марія Володимирівна любязно погодилася розповісти журналу «АГРОТУР» про успішно здолані труднощі становлення й успіхи та проблеми сьогодення очолюваного нею підприємства.
- Пані Маріє, з чого розпочинала свою діяльність Ваша господарка і якими напрямками сільгоспвиробництва нині займається?
- Працюємо з 2003 року, стартувавши із земельного банку в 200 га. Сьогодні вже обробляємо землі майже на 800 га в селах Ромашівка, Слобідка Джуринська та Джурин. Коли створювали підприємство за своєю філософією заходили в рослинництво, але спершу починали з вузького спрямування – пшениця, ячмінь. Через рік наважились на кукурудзу. Ще пізніше посіяли буряк, ріпак, потім сою. І так на даний час ми вже вирощуємо практично усі сільськогосподарські культури.
- Якою є стратегія сільгоспвиробництва у ПП «Агроспектр»?
- Планів було стосовно цього багато, але війна внесла свої корективи та правила. Тож нині наше господарство дотримується так би мовити своєї філософії в рослинництві. Зараз найголовніше втримати сільгоспвиробництво, дати людям роботу, допомогти хлопцям на фронті, зберегти ті обсяги виробництва, що в нас є і якщо диверсифікація, це для того щоб допомогти тим же ж пайовикам. Ти береш відповідальність за їхні сім’ї та родини. Людина має відчувати, що вона захищена. Такий принцип співпраці на даний час є надважливим. Оці декілька сіл, це таке собі невелике суспільсьтво, яке комунікує. Об’єднане школою, церквою, воїнами, людьми похилого віку, тими, хто втратив рідних на війні. Такими є наші пріоритети і ми не дуже забігаємо наперед. Єдина мрія, мабуть як і в кожного українця, це Перемога та мир.
- Яким є персонал Вашого сільгоспідприємства? Скільки фахівців у ПП «Агроспектр» працює на постійній основі, а скільки у сезонний період?
- На постійній основі в нас працевлаштовані 17 осіб. Якої і скільки б техніки не було, поки що лише людина може вирішувати усі завдання. Тому трактористи, комбайнери в нас мають «бронь». У сезонний період наш колектив відчутно зростає. Звертаються жінки, чиї чоловіки нині захищають Україну в лавах ЗСУ, з проханням взяти їх на роботу. Лише з 2 сіл в нас понад 60 чоловіків пішли на війну, а на їхніх дружин лягла вся відповідальність за виховання дітей. З огляду на ситуацію вирішили до рослинництва долучити ще один з його напрямків – овочівництво. Відповідно ми змогли цим людям знайти роботу. На літо їхню кількість плануємо збільшити до 40 осіб. Це в свою чергу дасть змогу платити більше податків до державного і місцевого бюджетів та допомогти наших захисникам.
- Ви – жінка-очільниця пристойного аграрного підприємства. Чому вирішили знайти себе в сільському господарстві?
- Якщо чесно, то моя перша освіта пов’язана з іноземними мовами. Я за фахом – перекладач, навчалася у Великобританії, звідки повернулася сюди. Понад двадцять років тому тут було сутужно з роботою. Я працювала в школі за мізерну плату і для того, щоб вижити, треба було займатись додатковим бізнесом. Заробивши гроші, вклала їх у сільське господарство. Тоді ще не усвідомлювала, яка за цим усім стоїть титанічна праця. Спочатку не оцінила все правильно, лише згодом це зрозуміла – треба бути сильним агрономом та усвідомлювати одне, що за тебе ніхто нічого не зробить. В 2003 році спрацювала відважність, яка з плином часу перейшла в професіоналізм. Коли ми посіяли перший раз пшеницю і ячмінь, виїхала в поле і подумала, як я це все буду збирати, воно ж таке однакове? Але пройшов час і я розумію, скільки в чого листків, яке технологічне вікно окроплення тощо. Мені це подобається робити, я це вивчаю і цим живу. Знаю біологію рослин, що їм дати, що їм шкодить і як цьому завадити. Магазин можна відкрити, а можна й закрити, а сільськогосподарське виробництво – це безперервний процес, який не дає тобі права на зупинку. І найважчим в цьому бізнес є теі, що не все залежить від тебе і вкладених у справу коштів, а від погоди. Також незалежно від гендеру – чоловік ти чи жінка, перед тобою в агросправі перш за все велика відповідальність і ризики. Тож необхідно приймати рішення і відповідати за них.
- Що є рушієм у Вашій нелегкій бізнесовій справі, можливо маєте якесь життєве кредо?
- Мабуть це мій оптимізм, який допомагає мені жити. Я завжди кажу, що все буде добре, лиш треба докласти свої зусилля. Сьогодні я із захопленням та легкістю вивчаю юридичний і економічний і аграрний напрямки підприємства. Фахівців у нас не багато і заступниками я не переймаюся, а сама організовую виробничий процес і беру в ньому участь. Усе нас мотивує і стимулює. Якщо бачимо ,що хтось щось робить і в нього виходить, в нас займається іскра і рух до дії. Ми, наприклад, вирощуємоємо ріпак і третій рік поспіль збираємо 5 і 5. Я пишаюся цим результатом, адже в деяких чоловіків стільки немає. Тобто у підсумку є оптимізм, правильна мотивація і чітке планування завтрашнього дня. Коли ти працюєш і бачиш результат – це і є найкращим підтвердженням правильності агросправи, розпочатої нами понад 20 років тому.
- Чи можна сказати, що ця ваша справа є сімейною?
- Частково, так. Мій чоловік є підполковником СБУ, якого після відставки я переманила в агробізнес. Йому і нині буває важко в окремих питаннях, але попри це я знаю, що він полюбив сільське господарство – і це головне. А буде йому важко, то я завжди допоможу.
Олег ЛІВІНСЬКИЙ
