- Ігоре Володимиривичу, у Вашій господарстві літні жнива завершилися, а осінній збір врожаю розпочався, стоїмо ми поряд з телятками, які вирощуєте. Як ідуть аграрні справи у ФГ «Подолянка-К»?
- З кінця 2019 року ми займаємося тваринництвом – починали з 10 корів, а зараз вже маємо їх 50 Голштинської породи. Хоч це непроста праця, але села без неї не буде. У господарстві повинна бути копійка кожен день – живі гроші від продажу цього продукту. Ну, й, звісно, без любові до справи тваринництва в господарці не розвинути! Я особисто задоволений тим, що ним займаюся.
Обробляємо ми й надалі 350 га, на яких вирощуємо зернові культури й овочі. З наступного року плануємо розширити асортимент останніх. Вивчили їхній ринок збуту, тож овочами займатимемося й надалі, але в невеликих обсягах.
- Ваша господарка займається і вирощуванням баштанних. Яким мали цьогоріч урожай кавунів?
- Стосовно цього напрямку у нас все добре, однак люди хочуть споживати кавуни цілий місяць. Посадивши й вирощуючи один сорт цієї культури, маєш її дозрівання терміном у два тижні. Тож упродовж цього місяця він може бути недостигшим або перестигшим. Вирішити проблему можна двома шляхами: або садити кавуни одного й того ж сорту в різні терміни, або вирощувати ще один сорт з довшою, наприклад на 80-90 днів, вегетацією. У нас попит на кавун, плюс/мінус коригування від погоди, – від середини серпня до середини вересня.
- Фермерське господарство «Подолянка К» забезпечує своє тваринництво екологічно чистими кормами з власних полів, які маєте надої від цього?
- Надої на корову у нас становлять приблизно 8 тис. літрів молока. Відгодовуємо наше поголів’я як кормами вирощеними на полях господарки, так і віджатою брагою. Поруч з оброблюваними нами полями Збаразький цукровий завод, звідки беремо дешевий корм і маємо з ним чудову логістику. З такими кормами треба дружити!
- У тваринництві Ваша господарка в основному зорієнтована на молоковиробництво?
- Роки минають, досвід набувається, що плануєте на майбутнє?
- У дуже далекій перспективі прагнемо розширити свою ферму до 100-20 корів, модернізувавши її до сучасних тваринницьких комплексів з безприв’язним утриманням ВРХ. Сюди приїжджали фахівці й визначили, що реалізація таких планів може нам обійтися у 10 млн. грн. Ціни, як кажуть, кусаються і війна продовжується, але можна робити це поетапно меншими обсягами й надалі поступово їх нарощувати. Треба шукати шляхи для розвитку молоковиробництва – стратегічної продукції як для регіону, так і України.
Окрім цього ми з сусідами обмінялися оброблюваними землями, тепер майже всі наші площі розташовані компактно поряд із тваринницькою фермою ФГ «Подолянка-К». Поблизу є і трошки берега, тож на перспективу можемо організувати й вигул теличок.
- Ігоре Володимиривичу, нинішня економічна ситуація в державі кидає чергові виклики сільгоспвиробництву і Вашим партнерам із переробній галузі.
- Справді, ціни на зерно зараз полізли догори, відповідно це ж сталося і з собівартістю молока. Але проблему з кормами, ділюся власним досвідом, можна вирішити завдяки відходам переробних підприємств. Ми свого часу соєвий шрот, з яким затрати на наше виробництва ледь зводили на нуль продажем молока,поміняли на віджату брагу. Звісно, що й у переробників виникають форсмажорні ситуації, але ця індустрія працюватиме завжди. А в співпраці з нею й ми займатимемось виробництвом молока та відгодівлею ВРХ.
Отож, якщо Ви хочете якісного, смачного та екологічно чистого молока, завітайте в село Розношинці, що поблизу древнього Збаража на Тернопіллі, у Фермерське господарство «Подолянка-К» до Ігоря Володимировича Галіяша. Представники молоко- та сирзаводів купуйте його продукцію для цих виробництв, а споживачі пийте це молоко за своїм столом!
Руслан ТАРАСЕНКО.
