ЗАЛІЗЦІ ДЛЯ ТУРИСТІВ ВРЯТУВАЛА… КУРОЧКА

Вельми цікавим та перспективним є туристичний маршрут по селищу Залізці, що знаходиться за 37 км від Тернополя у напрямку Бродів. Упродовж кількох століть воно було рідною домівкою для представників трьох національностей – українців, поляків та євреїв. І кожна з них залишила неповторні сліди.

Мальовничі Залізці оповиті цікавою легендою. У 1675 р. турки з татарами двічі брали приступом тутешній замок, проте двічі й відступали. Тоді звернулися до Аллаха: як, мовляв, він скаже через свого посередника, так і буде. А посередником обрали… курку, котра мала просто кудись побігти. Птаха злякалася і дременула до турецького табору. Турки побачили в цьому погану прикмету й облишили свої спроби... Тож, виходить, Залізці врятувала звичайна курка! І, виявляється, врятувала вона не просто невеличке поселення, а історичну окрасу всього краю.

Про що мовчать руїни замку

У писемних джерелах Залізці вперше згадуються у 1483 р.. На той час вони входили до Олеських маєтностей, які після смерті Яна із Сенна перейшли до його сина Петра Сененського. Однак Залізці не ввійшли б в історію як замкове містечко, якби на початку ХVI ст. польський король Сигізмунд І не подарував цю територію подільському воєводі Мартину Кам’янецькому. Саме за його велінням у 1516 р. тут збудували замок, який мав у той час стратегічне значення. Недаремно до фортеці можна було потрапити лише через підвісний міст. У  тому ж році Залізці отримали статус міста, а у 1520 р. – Магдебурзьке право.

Небуденним є факт: у цьому замку збиралося польське військо, яке у 1604 р. Лжедмитрій (а тоді замком і містечком володів його тесть Юрій Мнішек) повів його на Москву.

Замком володіли відомі магнатські родини — Вишневецькі і Потоцькі. Наступний  власник – Ігнацій Мйончинський влаштував у замку фабрику сукна, а магнат Володимир Дєдушицький, розібравши передню частину замку із садибою, збудував тут броварню. Та найбільшого розквіту містечко, а з ним і замок, досягли за часів володарювання тут коронного гетьмана, краківського каштеляна  Дмитра-Юрія Вишневецького, котрий розширив твердиню і збільшив чисельність гарнізону до трьох тисяч вояків. Саме вони кривавого 1675 р. витримали штурм турецького війська.

Дві світові війни перетворили колись величний замок на руїни. До наших днів збереглися рештки двох оборонних мурів та підвали палацу, який служив боковим укріпленням. Нині старовинний замок «безгоспний». Місцева громада неодноразово методом толоки розчищала залишки стін та підвали палацу від дикорослих кущів і бур’янів. Але замку, який є пам’яткою архітектури національного значення, важко уникнути подальших руйнувань. А в державному бюджеті завжди бракує коштів хоча б для проведення консерваційних робіт, не кажучи вже про реставрацію замку.                                

Залізці багаті храмами

Неподалік замку  бачимо руїни костелу святого Антонія, збудованого, за деякими даними, ще у ХV ст.. В часи власника містечка Юзефа Потоцького, а саме після реставрації 1730 р., він виглядав як нова копієчка і являв собою поєднання різних архітектурних стилів — готичного, ренесансного і барокового. В його криптах знайшли спочинок представники князівської родини Вишневецьких – Єжи, Януш, Костянтин і Юрій. Храм зруйнували в роки Другої світової війни, у повоєнні часи не відновлювали і нині це — суцільні руїни.

Ще у 1889 р. у центрі Залізців споруджено каплицю-костел для закладу сестер-шариток св. Вікентія де Поля, які переселилися сюди з Бродів, коли там згорів їхній монастир. У радянський період цей костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії перетворили на склад продтоварів. Невеличка польська громада селища в основному відбудувала  костел  і нині храм приймає вірян.

Великий коронний гетьман краківський каштелян Дмитро Вишневецький ще 1646 р. запросив у селище монахів ордену святого Августина, які займалися благочинною діяльністю. У 1740 р. для них збудовано монастирський храм. Та коли влада Австро-Угорщини масово закривала монастирі, ченці покинули містечко, і у 1801 р. монастирський костел передали греко-католицькій громаді Залізців.  Він став парафіяльною церквою Покрови Пресвятої Богородиці і зараз належить вірним УГКЦ. Вражає пишнотою і багатством деталей декору іконостас цього храму. А на подвір’ї церкви височить  барокова скульптура Божої Матері, яка викликає зацікавлення у туристів.

Храм Святої Трійці, закладений у 1926 р., на диво, був діючим і в часи войовничого атеїзму: так один радянський генерал віддячив місцевому священникові за допомогу. Напрочуд оригінальний інтер’єр церкви, наближений до сучасного сакрального мистецтва, адже створений з використанням світло-тіньових ефектів. Нині храм – у користуванні громади Православної Церкви України.

Залізцям гріх скаржитися на нестачу меморіальних місць. Відвідавши кладовища, туристи можуть вивчати історію селища в комплексі. Бо тут поховані і українські січові стрільці, і знані польські родини та євреї. Окрім символічних пам’ятників – Тарасу Шевченку, полеглим воїнам-афганцям, героям Небесної Сотні, у селищі встановлено неповторний барельєф керівнику штабу військової округи «Лисоня» УПА-Захід Володимиру Якубовському (псевдо «Бондаренко», «Стрийський»), (скульптор – Василь Садовник). Він народився у 1915 р. у Залізцях, а поліг з побратимами геройською смертю у 1947 р. поблизу села Вівся Козівського району, прийнявши нерівний бій з червоними карателями. А недавно при виїзді із селища в напрямку Бродів за кошти компанії «Агропродсервіс» з’явилася оригінальна бронзова скульптура Ісуса Христа Спасителя.

Та для того, щоби туристи активніше цікавилися минулим цієї місцевості, у Залізцях невдовзі відкриють історико-краєзнавчий музей. Його експозицію збагатять сакральні фігури, зразки вишивки, археологічні знахідки із  Залізців та довколишніх сіл.

Оживає туристична інфраструктура

Туристична перлина Залізців – великий став. То чому ж не використати його принади? В місцині  «Сонячний берег» якраз триває облаштування пляжної зони, де відпочиваючі зможуть засмагати просто на піску, на шезлонгах, посидіти в альтанках, приготувати шашлик на мангалі, пограти у волейбол, а діти в цей час податися на ігровий майданчик. Поруч – сцена, де відбуваються концерти. А поближче до центру селища знаходиться оригінальний бар-ресторан «Над ставом», де відвідувачі можуть скуштувати різні страви і відзначити урочисті події. До послуг туристів – декілька залів та альтанки, з яких відкриваються краєвиди ставу. На жаль, у селищі поки що немає готелю, в якому могли б поселитися хоч би одна -дві організовані туристичні групи, щоб якнайдовше помилуватися краєвидами. То ж владі Залозецької громади і бізнесу є над чим працювати.                              

Роман ЯКЕЛЬ

Останні новини

Всі новини