ВОНИ ПОПОВНИЛИ ЛАВИ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

01.03.2023

10:30:15

Поділитись:

В лютому минуло 9 років з дня загибелі Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя за нову Україну – незалежну європейську державу.

Виставку «З МАЙДАНУ – В НЕБО. В ЛИЦАРІ – ЗІ СМЕРТІ», приурочену пам'яті Героїв Небесної Сотні, відкрили 20 лютого 2023 року в комунальній установі Збаразької міської ради «Музей російсько-української війни». Детальніше про сам музей, його експозицію та відвідувачів розповів директор цього закладу, батько загиблого Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка – Володимир Голоднюк.

У 2014 році ми створили волонтерський штаб, – каже чоловік. – За 9 років в нас назбиралося дуже багато експонатів із фронту, тому ми вирішили створити музей. Його ми офіційно зареєстрували як КУ ЗМР «Музей російсько-української війни». До певних дат готуємо тематичні виставки. Однією із важливих дат в історії України є Революція Гідності. Я вважаю, що це змінило хід нашої історії, бо Україна отримала черговий шанс здобути повну незалежність і прийти в родину демократії – в Європу.

До дня розстрілу Героїв Небесної Сотні у музеї підготували виставку «З МАЙДАНУ – В НЕБО. В ЛИЦАРІ – ЗІ СМЕРТІ».

Цього року експозицію доповнено новими експонатами. Зокрема, в рамках виставки «З щитом, або на щиті» відвідувачі можуть переглянути ексклюзивне інтерв'ю Устима Голоднюка, який після силового розгону студентів в Києві 30 листопада 2013 року, ділиться своїми спогадами про ці події, засвідчує жорстокість силовиків, які били всіх підряд і добивали лежачих, а також розповідає про свою мотивацію і про те, якою б він хотів бачити в майбутньому Україну. Це відео ще жодного разу не транслювалося ні в соціальних мережах, ні в засобах масової інформації, оскільки його автор по закінченні війни має намір створити фільм про Героя Небесної Сотні.

Також у виставкових вітринах розміщені й особисті речі Устима, в яких юнак був на Майдані: форма, теплий светр, баф, наколінники, взуття і блакитний шолом.

Блакитний шолом Устим вибрав собі на Майдані. Він мені розповідав, що їм привезли багато шоломів і, коли він розбирав – побачив цей блакитний шолом. Він вже був, власне, в такому кольорі. Він його взяв, каже: «Буде мій шолом». Він вірив в те, що шолом його вбереже. Як ми знаємо – вберегти його не зміг, – пригадує Володимир Голоднюк.

В експозиції представлено також виставку поетичних та мистецьких творів наймолодшого Героя Небесної Сотні Назарія Войтовича під назвою «Творчий геній Назарія Войтовича».

Юнак народився 2 червня 1996 року в с. Травневе на Збаражчині. Закінчив місцеву школу. Директор навчального закладу Василь Оверко про дитячі якості хлопчика згадує наступними словами: «Його образ – світлий. Він мав світле волосся, очі, шкіру, аж пробивався рум’янець. Така в нього і душа була. У ньому не було зовсім ніякої злоби. Його всі знають як дитину-янгола».

Назар любив збирати старовинні речі, які знаходив під час численних походів, а також цікавився історією. Юрій Войтович розповідає, що син частенько його екзаменував: «Тату, а яка сьогодні дата?». Потім сам же відповідав на своє запитання і починав розповідати про історичну подію, яка сталась того дня. Хлопець читав багато книжок. Остання книжка «Холодний Яр» Юрія ГорлісаГорського так і лишилась із закладкою на 20-ій сторінці.

Саме мужні козаки-характерники часто постають героями художніх робіт Назарія, а його цікавість до навколишнього світу, до героїчного минулого рідної держави, вміння аналізувати інформацію й сформували в юнакові його характер та особливий погляд на багато речей. Батько Героя в проєкті Національного музею Революції Гідності «Характери Гідності» згадує одну з розмов із сином про Другу світову війну, де Назарій сказав: «Тату, ми цю війну не виграли, ми програли її москалям, тому що ми були під однією окупацією, а стали в результаті під російською окупацією. І росія нас понищила репресіями, голодом».

Після закінчення школи, маючи талант до живопису, вступив до Тернопільського кооперативного коледжу на відділення дизайну. Саме тут Назарій і навчався на третьому курсі, коли в столиці України розпочався Євромайдан. Хлопець дуже вболівав за Україну і не міг примиритися з несправедливістю яка була навколо. Саме патріотизм і бажання кращого майбутнього в нашій державі й підштовхнули юнака в останню хвилину поїхати на Майдан до Києва. Ще 19 лютого Герой був на заняттях, а ввечері мав тільки віднести до автобуса речі для столичного Майдану. Але натомість поїхав сам і одразу опинився у вирі подій, бо вже зранку, 20 лютого, Назарій Войтович загинув: на вулиці Інститутській у нього поцілив снайпер.

Його художні роботи надихають, а кілька поетичних творів, написаних дитячою та юнацькою рукою Героя, якими поділилися батьки з КУ ЗМР «Музей російсько-української війни» говорять самі за себе, бо вони по-дорослому осмислені та десь – пророчі.

Творчий геній Назарія Войтовича, який завдяки батькам Героя, активістам, громадським діячам, пройшовши своєрідний шлях реінкарнації і втілившись з грандіозного задуму в Мистецьку резиденцію імені Назарія Войтовича, – подарує світу не одного митця, надихне не одну дитину до знань та до розвитку своїх вмінь і талантів.

Нам музей розповідає про Героїв Збаражчини, – додає Володимир Голоднюк. – Ми періодично виставляємо речі загиблих героїв, згадуємо про них. В нас багато експонатів із найгарячіших точок. До нас приїжджають цікаві гості. Нещодавно були волонтери з Канади – ветеран поліції, військовий ветеран та діючий поліцейський Канади. Вони разом зі своїми друзями в ці дні привезли до України допомоги, яка врятує не одне життя на 40 000 доларів.

Приємно було почути від пана Рафала слова про те, що хоч вони і не українці, але своїм серцем вони з Україною.

Відповідаючи на питання про те, коли для нього розпочалася війна, Володимир Голоднюк наголосив на тому, що для нього вона розпочалася у 2014 році.

– Через внутрішні чвари, через те, що Україна завжди шукала шляхи примирення, а не перемоги, вона завжди падала «в обійми» ворога. Ми були в окупації в росії понад 70 років і зараз рф в черговий раз хоче поневолити Україну. Гостра фаза війни показала, що Україна може чинити опір серйозному ворогу і робить це. Єдине, чого нам не вистачає, – розуміння серйозності цієї ситуації, тобто не можна розслаблятися, а треба абсолютно все робити для перемоги, щодня допомагати фронту – грошима, роботою, молитвою, тому що хлопці, які знаходяться в окопах, роблять неймовірні речі понад людські сили. Ця боротьба триває в умовах кількісної переваги ворога, але Україна бореться надпотужно. Весь світ за цим слідкує. Зараз діти в Європі та Америці граються в українців, бо для них українці – це герої.

Попри те, що з часів Євромайдану минуло вже 9 років, справа розслідування вбивств Героїв Небесної Сотні не зрушилася. Працюючи в правоохоронній системі Володимир Голоднюк розумів, що система так швидко не зміниться і не буде швидкого розслідування.

20 лютого Героїв Небесної Сотні розстріляли, а 21 лютого система не змінилася, бо ті люди, що це робили, залишились у ній і не могли самі проти себе вести розслідування, – каже чоловік. – Суспільство було збурене, тож спільно з родинами Героїв Небесної Сотні, які добивалися правосуддя, ми зрушили з мертвої точки це розслідування, добилися створення окремого підрозділу слідчого Генпрокуратури. Були певні успіхи й провали. Я в той момент навіть повірив, що зло дійсно буде покаране, але після виборів Президента і зі зміною Генпрокуратури, ці справи фактично похоронили злочинним наказом про звільнення 6 підсудних беркутівців. Колись історія дасть гідну оцінку цим судам і цим подіям, а зараз – це боротьба з повітряними млинами.

«Музей російсько-української війни» працює щодня, крім суботи і неділі, з 8 до 17 години. Адреса: м. Збараж, вул. М. Грушевського, 18. Телефон 097 137 05 15.

Леся ЗАМОРСЬКА