У ці дні Великодніх свят хочеться сказати слова вдячності тим чудовим людям, з якими ми зустрілися в Бережанах в такий страшний час підлої, зрадницької війни. Невелике містечко прийняло тисячі людей із зони бойових дій різних областей країни. Місцева влада зробила усе можливе, щоби надати моральну і матеріальну допомогу, забезпечити житлом, надати діткам можливість вчитися у школі, відвідувати садочки, надати доступ до медицини.
У цей воєнний час працюють освітні програми, музеї, виставки, бібліотеки, медичні заклади, при цьому навантаження на лікарів значно збільшилося.
Волонтерські центри, «Карітас» та інші надають людям потрібну допомогу, всіляко підтримують.
Сам Бережанський агротехнічний інститут вразив неформальним підходом до виховання майбутніх спеціалістів, прищеплюючи їм високі моральні цінності. В приміщенні інституту є капличка, яка налаштовує на добрі думки та поведінку. Зайчук Володимир Миколайович, завідувач відділу гуманітарної освіти, виховання і студентських справ, а також священник каплички, – справжній вчитель, наставник. Вдячні за його любов до наших дітей і відповідальність за їхнє майбутнє.
Ми живемо у гуртожитку інституту, де знайшли прихисток люди з розбитих міст і сіл, втративши все, – дім, роботу, мирне життя, а дехто пережив смерть близьких і рідних.
Ми вдячні керівництву інституту за співчуття і допомогу обездоленим людям, які своєю присутністю дещо ускладнили життя студентів.
Нам допомагає у всьому, створює всі необхідні умови побуту і життя чуйна, чудова жінка – завідувачка гуртожитку Гевко Галина Петрівна. Вона стала для всіх нас «багатодітною» доброю, люблячою українською мамою. Галина Петрівна знає всі наші тяжкості і проблеми, вирішує їх без шуму і крику, завжди з усмішкою і спокоєм. Її люблять діти і студенти, вона знає всіх. Вона – справжній керівник. Налагодити достойне життя в умовах війни, дати людям можливість прийти в себе після пережитого пекла, може тільки добрий психолог і просто справжня Людина.
Ми від усієї душі вдячні нашій мамі та всій її команді за доброту, людяність і увагу.
Шановна Галино Петрівно, Ви даєте нам сили, втішаєте людей в їх біді. У цей тяжкий для країни час випробувань, Ви допомагаєте вижити, перетерпіти і вистояти в горі, яке випало на наші долі.
Іде війна, ті варвари знищують міста і села, вбивають людей, а ми тут відчуваємо себе захищеними.
Дякуємо, дякуємо, дякуємо Вам за все, дорога наша Галино Петрівно!
PS:
Закінчиться війна, настане мир, усі ми повернемося у свої розвалені, згорілі міста і села. Усе відбудуємо і зробимо ще кращим, але уроки доброти, безкорисливості, співчуття і віри, отримані тут, будуть направляти нас на шлях християнської любові до ближнього.
Вклоняємось низько за працю важку,
За ласку та ніжність, тепло й доброту,
Хай серце Галини смутку не знає,
Печалі домівку нехай обминають.
З повагою і шаною Лагода Тетяна Олександрівна. Харків
