Ось уже три роки в Україні триває повномасштабна війна, що забрала сотні тисяч життів, загнала багатьох людей у скруту. Проте українці згуртувалися і на поміч захисникам та внутрішньо переміщеним особам прийшли волонтери. Відтак багато людей приєдналися до волонтерського руху: допомагають у гуманітарних штабах, плетуть маскувальні сітки, закуповують амуніцію тощо.
У Новосільському ліцеї ім. Мирона Зарицького, що у Скориківській громаді, відбувся семінар-зустріч із волонтерами «Людина починається з добра». Його провела головна спеціалістка відділу освіти, культури молоді і спорту Скориківської сільської ради Надія Дідковська.
Почесними гостями були волонтери громади – мирні воїни світла: Тарас Глух, Галина Глух, Володимир Крих, Христина Грат, Леся Заморська, Володимир Ковбасюк, Мирослав Адамович, Богдан Хемій, Володимир Попинчак, Богдан Геляс, Анатолій Чорний, Володимир Ковцун.
Також на заході були присутні: сільський голова Скориківської громади Ілько Стахурський, директори закладів загальної середньої освіти та працівники культури громади, які посилено допомагають волонтерам.
Директорка Новосільського ліцею Наталія Липка підготувала відео-презентацію волонтерської діяльності, яка стартувала в цьому закладі освіти з перших днів повномасштабного вторгнення і триває й до нині.
– 28 лютого був понеділок і в цей день наша шкільна їдальня перетворилася у волонтерський центр, ми готували вареники, – розповіла пані Наталія. – Перед тим у п’ятницю у магазині я зустріла Володю Ковцуна, який сказав мені, що треба щось робити, бо люди хочуть їсти. Відтак щодня в нас працювало 40-80 людей. Готували все, що було потрібно, – вареники, голубці, корейську моркву, сухарі. Ми налагодили постачання нашої продукції на передову через десантно-козацький рій Володимира Мосейка.
З 4 березня 2022 року розпочали виробництво тушонок. Спочатку м'ясо доставляли люди, які вирощували свині, тоді Володимир Ковцун зі своєю командою. За перший рік війни виготовили 20 000 тушонок, зараз – до 1 000 в місяць. Допомагали варити жителі Гниличок, Гнилиць, Козярів, Шельпак.
Багато гуманітарної допомоги доставив з-за кордону Володимир Олійник, який родом із с. Сухівці.
Влітку пекли батони з кмином і родзинками, сушили їх, також робили різноманітні закрутки. Було так, що готували по 800 банок салатів за день. Також квасили огірки, капусту.
– Для нас, як школи, важливим було передати дух волонтерства учням, які згодом активно долучалися до благодійних ярмарків, – наголосила пані Наталія. – Зокрема Максим Чорний, батько якого служить в ЗСУ, організував майстер-клас із випікання та оздоблення пряників, котрі продавали на благодійному ярмарку. Наші учні постійно плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки. Мені приємно, що наш навчальний заклад із перших днів війни згуртував навколо себе людей, які спрямували свої зусилля на допомогу ЗСУ.
Про те, що таке волонтерство розповів ветеран російсько-української війни, волонтер і с. Гнилички Тарас Глух: «Волонтерство – це така штука, якою ти живеш. В тебе немає ні сім’ї, ні дому, лише одні хлопці. Ти постійно щось шукаєш для них, а тебе вдома не бачать ні діти, ні жінка, ні батьки».
Волонтерська діяльність під час повномасштабної війни в Україні набула різноманітних форм і по-різному сприяла національному опору російським окупантам. Багато волонтерів приєдналися до допомоги українським військовим, надаючи важливу підтримку у вигляді зброї, спеціального спорядження, транспорту, засобів зв’язку тощо.
Волонтери як в Україні, так і за кордоном беруть участь у зборі коштів і пожертв для підтримки як військового захисту, так і гуманітарних організацій, які надають допомогу постраждалим від російської агресії, зокрема, внутрішньо переміщеним особам. Ця допомога включає їжу, одяг, житло, медичне обслуговування та інші необхідні речі.
Під час заходу про організацію волонтерського руху в с. Кошляки розповіла Леся Заморська. Вона зазначила, що з перших днів війни жителі села активно долучилися до допомоги фронту. Зокрема спершу збирали кошти на закупівлю усього необхідного для захисників. Згодом у школі ліпили вареники, робили тушонки, пекли печиво, булочки, хліб. Люди зносили закрутки, привозили овочі. Невдовзі налагодили співпрацю з БФ «Частинка добра», через який передавали усе необхідне згідно конкретних запитів захисників.. Коли в Кошляки приїхали перші ВПО, допомагали їм налагодити побут, забезпечували одягом, предметами першої необхідності, продуктами харчування та засобами гігієни. Відтак старалися задовольнити потреби захисників – вихідців із Кошляк, купуючи для них форму, берци, шоломи, бронежилети, тепловізори, зарядні пристрої. Неодноразово долучалися коштами до зборів на РЕБи, старлінки, автомобілі, дрони тощо.
Волонтери відіграли важливу роль у поширенні інформації про війну в Україні. Крім того, вони також беруть активну участь у низці культурних заходів, які сприяють зміцненню національної гідності та єдності. Це розвиває в українських громадян почуття спільноти, солідарності та національної ідентичності.
Про діяльність волонтерського руху «Соколята свободи» у с. Шельпаки розповіла завідувачка клубу, волонтерка Христина Грат.
– У клубі я збирала закрутки і овочі, – каже вона. – Разом із дітьми, які в мирний час приходили до мене на репетиції, ми почали плести маскувальні сітки. Я дуже вдячна їм за допомогу, бо без них я би не впоралася. Я вдячна Богу, що зводить мене з такими людьми, які завжди допомагають.
Волонтерка із с. Гнилички Галина Глух пригадала, що війна застала її на роботі, а коли жінка повернулася додому, то побачила машину, що приїхала за її сином Тарасом, який того дня пішов на фронт. Відтоді пані Галина разом із чоловіком Богданом взялися активно волонтерити – спочатку збирали паперові ящики для продуктів по магазинах, а потім домовилася з директором заводу і ящики їм почали постачати у великих кількостях, згодом долучилися до виготовлення продукції для захисників.
– Я не могла стояти осторонь, бо на передовій був мій син, – наголосила пані Галина. – Дякую Богу, що мене чули люди і мені допомагали. Приємно чути від захисників, які отримуючи нашу продукцію, кажуть, що пахне домом. Дай Боже, щоби наша перемога настала якомога швидше!
Війна з рашистськими загарбниками стала важким випробуванням і трагедією для сотень тисяч українців. На жаль, не оминула вона і Скориківську громаду. Багато захисників крок за кроком виборюють перемогу, але 35 кращих синів Скориківської громади віддали своє життя за волю України.
Пам’яті полеглих захисників у виконанні жіночого вокального ансамблю працівниць культури громади прозвучали пісні «Війна» і «Дума про землю». Відтак усі присутні віддали шану загиблим Героям, схиливши голови під час хвилини мовчання.
До акції «Подякуй волонтеру» долучився сільський голова Ілько Стахурський, вручивши цінні подарунки волонтерам і директорам закладів освіти.
– Присутні тут волонтери – це лідери волонтерського руху, бо в нашій громаді усі жителі – волонтери, – наголосив сільський голова. – В перші дні війни люди надали дуже багато продукції, яку не було куди дівати. Коли я приїхав у 44 бригаду, командир сказав, що вони не мають потреби в цьому, але коли я повернувся додому, то на мене вже чекав Володимир Ковцун, який запропонував шукати тих, кому потрібна ця продукція. Хлопці на передовій ризикують своїм життям заради нас, тому ми повинні допомагати їм в міру своєї можливості. Зокрема минулого року наша громада допомогла закрити збір – 634 000 грн на безпілотник «Лелека» для 44 бригади, також ми віддали два шкільні автобуси для потреб захисників.
Окрасою заходу стали зворушливі пісні у виконанні працівниць культури Скориківської громади – Надії Дідковської, Христини Грат, Іванни Ямнич, Ірини Рогової та жіночого вокального ансамблю.
Слава ЗСУ! Вічна пам'ять полеглим Героям! Честь і хвала усім, хто допомагає захисникам виборювати українську перемогу!
Леся ЗАМОРСЬКА
