Cело Цебрів – найбільше кількістю мешканців в Озернянській громаді після селища Озерна. Тут офіційно проживає 670 осіб. Однак сучасний Цебрів відображає всю глибину занепаду сіл України і Тернопілля зокрема, але все-таки вселяє певні надії на відродження.
Цікава сакральна архітектура
Перша письмова згадка про поселення відноситься до 1546 року. Існує дві версії щодо походження назви села. У давнину воно знаходилося на захід від села Покропивна. Звідки б не наступали татари на Цебрів, все село лежало внизу, знаходилося ніби в цебрику. За іншою версією, рятуючись від татар, місцеві мешканці втікали в ліси. Але попереду був рів. І вони благали: це б рів перейти. Звідси й назва села.
Цебрів цікавий сакральною архітектурою. У 1822 році сюди перевезли із Закарпаття дерев’яну церкву, яка має оригінальну форму корабля. Жертводавцем був місцевий панський рід Гарачіків. Коли у вересні 1939 року в село вступили «червоні визволителі», то останнього представника цього роду повели в ліс на розстріл. Але односельці спершу вмовили карателів зберегти йому життя: то був добрий пан, нікому не робив кривди. А через декілька тижнів пана Гарачіка таки замордували в Тернопільській тюрмі НКВС. А після війни панський маєток із садами, палацом, каплицею, яка стала усипальницею роду, повністю зруйнували. Землі передали в користування колгоспу «Зоря». Про ті далекі часи нагадує дерев’яна церква, яка нині закрита і потребує реставрації. А нову муровану церкву Покрови Пресвятої Богородиці збудували і освятили у 2007 році.
Нині село має майже повністю аграрне обличчя. Майно колишнього колгоспу «Зоря» з токовим господарством і технікою розпаювали. Люди розібрали його між собою. Розпайовано 1110 га землі. Понад 450 га орендує компанія «Фармерз Груп Галичина» (колишня група компаній «Мрія»). Ще один великий орендар (понад 300 га) – це фермерське господарство «Софія-М»(голова Василь Алексєвич). Решта земельних паїв місцеві жителі обробляють одноосібно. Підприємці Віталій Качуровський і Ярослав Хвостяк мають у власності млин. Вони закуповують пшеницю, мелють і продають борошно. Тваринництвом ніхто в селі не займається. Ставок площею 4 га за межами населеного пункту використовує підприємець Віталій Сірант. ПП «Техпанель» викупило деякі приміщення і в селі виготовляє металоконструкції.
Оновили школу та клуб
Цебрівська ЗОШ І-ІІ ступенів – найбільша в колишньому районі серед схожих освітніх закладів. Нині тут навчається 85 учнів. Ще у 2009 р. в рамках ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» в школі застосували енергозберігаючі технології. Замінили дерев’яні вікна на металопластикові. А коли у 2016 р. почала діяти окрема Озернянська громада, то за кошти державної субвенції на розвиток інфраструктури ОТГ капітально відремонтували дах школи та систему опалення. Невдовзі зробили ще й капремонт клубу: замінили покрівлю, вікна, двері, встановили нові підлоги, зробили електроопалення. На жаль, клуб майже постійно пустує, адже в селі практично немає художньої самодіяльності і театральної трупи, яка існувала ще у 1990-і роки. Старші мешканці відходять у засвіти, а молодь виїжджає якщо не за кордон, то хоча б у Тернопіль.
Без дитсадка і ФАПу
У селі закритий ФАП: сімейний лікар не підписав достатньої кількості декларацій з місцевими мешканцями, і в цьому закладі не може утримуватися медсестра. Немає і дитсадка: декількох дошкільнят батьки возять за 10 км, в дитсадок у селі Великий Глибочок.
У Цеброві зупинено і ремонт доріг. У 2019-2020 роках, як розповів староста села Ігор Зварич, за державні кошти провели поточний середній ремонт 1,2 км дороги (від автотраси Тернопіль-Львів у напрямку Цеброва). Але на 2021 рік обласна рада при розподілі коштів не передбачила фінансування на ремонт доріг у Цеброві. Знову доведеться власними силами громади підсипати їх кам’яним відсівом.
Роман Якель
На фото: Староста села Цебрів Ігор Зварич
Дерев’яна церква в селі Цебрів (1822 рік)
Відремонтована школа у селі Цебрів
Фото автора