СПРАВЖНІЙ ГОСПОДАР МАЄ БУТИ НА КОНІ!

15.09.2024

18:37:30

Поділитись:

«У будинку без коня нужда господарює», – гласить народна мудрість, що було прописною істиною. З появою двигуна роль коней у цій якості відчутно зменшилась, проте люди не забули своїх вірних друзів і помічників, нині відводячи їм помітну роль для розвитку інших напрямків, зокрема кінних спорту й туризму. Директор приватного підприємства «Вікнини», що в селі Вікно Чортківського району, Василь Ванярха уже розпочав у своєму сільгоспідприємстві розводити цих тварин, а в майбутньому планує звести у цьому населеному пункті іпподром спортивного спрямування, в якому займатимуться місцеві діти.

Хоче звести іпподром та відкрити школу з верхової ізди

Знаний господар, меценат і волонтер ще з дитячих літ щиро полюбив коней. Тоді було в багато разів більше ніж автівок, однак тримали їх переважно лише в колгоспах і на окремих державних підприємствах.

З пацана люблю коней, ставив на березі річки півметровий чи вище бар’єр, що для непідготовленого коня і така висота могла виявитися небезпечною. Я без сідла… Перед нами - бар’єр, один кінь може його збити, інший - впасти, зламати ноги і все. Мені ногу вправлять, а коневі - ні, але на щастя, все закінчувалось добре, – з ностальгією згадує пан Василь.

Уміння вправно їздити верхи на коні Василь Іванович не втратив і нині. У цьому переконалася наша творча група, яка побувала на невеликому майданчику з облаштованими бар’єрними перешкодами, які господар успішно долав на своєму улюбленцеві. Наразі у вікнянського ентузіаста конярства поки що двоє, але породистих коней. Один належить до української верхової, а інший є представником торійської породи.

- «Торієць» - поважний і «думаючий» кінь, який не завжди готовий виконувати забаганки свого господаря. Цікаво, що ця давня порода окрім верхової, також має статус тяглової. У древніх літописах знаходимо відомості про те, що ще у ХІІІ столітті естонські лицарі на них здобули не одну свою перемогу. До речі, розведенням коней саме цієї породи займається одне з племінних господарств Львівщини. А, щоб столиця Галичини не втрачала свого шарму старого міста, саме торійську породу запрягають в карети, – інформував про цю породу коней Василь Ванярха.

Наступна мрія, яку Василь Іванович в недалекому майбутньому планує зреалізувати в найбільший проект свого життя - побудова іпподрому з орієнтацією на спортивний напрямок конярства. Півтора року тому, коли вдалося придбати коней, він не поспіхом почав її втілювати в життя.

Я давно планував мати іпподром та довго до цього не доходили руки, все бракувало часу. Хочу відкрити дитячу школу для занять верховою їздою. Уже відбулася розмова з декількома фахівцями цієї справи, зокрема з інструктором Михайлом Ревуцьким, з яким дійшли згоди створити на базі підприємства такий заклад, – ділиться своїми планами стосовно розвитку кінного спорту в своїй місцевості меценат.

Серед місцевих діток одразу ж знайшлися охочі зайнятися цим видом спорту. Тож саме вони за сприяння Василя Ванярхи вже відвідали професійні іпподроми і навіть взяли участь у своїх перших у ньому змаганнях.

- Дітей, які зацікавилися займатися цим видом спорту, нещодавно возили на змагання до Львова, що відбулися на місцевому іпподромі. Вони також взяли участь у відкритому чемпіонаті Іванофранківщини. Вражень, що отримали діти, словами не передати…, – із задоволенням згадує про організовані ним же поїздки сільських дітей на кінні турніри Василь Іванович.

Юрій ЛУГОВИЙ.

Фото Василя БАЛЮХА.