До складу Нараївської громади входить ошатне село Вербів. Ми навідалися туди і були приємно вражені, адже староста Ігор Богданович Чернецький – по-справжньому закоханий у свою малу батьківщину, тому не лише розповів про те чим зараз живе рідне село, а навіть невеличку екскурсію влаштував.
Освітлюють вулиці
Ігор Богданович Чернецький у місцевому самоврядуванні вже 19 років. У 2002 році його вперше вибрали сільським головою. Відтоді й працює на благо рідного села.
Зі слів старости Вербова, назва села походить від того, що тут росте багато верб. Населений пункт бере початок зі Старого Вербова, який розташований поблизу. Перша згадка про село датується 1448 роком. До старостинського округу входять також хутори Калинівка та Розсохи, проте там лише декілька жилих будинків. У самому Вербові мешкає 632 особи. Загалом є 427 дворів, але з них понад 170 – порожні.
У селі на базі колишнього колгоспу діє ТзОВ «Вербів», що орендує паї всіх місцевих жителів. Частина з них працюють у цьому сільськогосподарському підприємстві. Загалом є понад 600 пайовиків. Площа земель навколо села становить 2 833 га.
Моє найперше завдання – працювати для блага людей, – каже Ігор Богданович Чернецький. – Із головою Нараївської ОТГ Євгеном Григоровичем Здебським знаємося вже давно, ми однолітки, вчилися разом у Львівському сільськогосподарському інституті, але на різних факультетах. Під його керівництвом працюється легко.
Староста Вербова розповів, що наразі тривають роботи із освітлення вулиць. Частину села вже освітили. Планували закінчити торік, але через пандемію відклали цю справу.
250 тисяч гривень ми мали отримати від держави, проте цього не сталося, – пояснює Ігор Богданович. – Цього року заклали 600 тис. грн. на сесії, тому роботи, пов’язані з освітленням, хочемо завершити до кінця грудня.
Реконструювали фасад школи
Ігор Богданович провів невеличку екскурсію центральною вулицею. Поруч із приміщенням сільради є амбулаторія, яку нещодавно обладнали пандусом. Неподалік – місцева школа.
5 років тому завдяки підтримці Фонду регіонального розвитку ми зробили реконструкцію фасаду навчального закладу – поміняли дах, утеплили стіни, пофарбували їх, переобладнали котел із газового на твердопаливний, – розповів староста.
Як виявилось, директоркою школи працює дружина Ігоря Богдановича – Ольга Федорівна Чернецька. Вона радо зустріла нас і залюбки розповіла найцікавіше про рідне село і Вербівський НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад».
Приміщення школи побудоване у 1983 році, – каже директорка. – Зараз у нас навчається 50 учнів і 24 дошкільнят. У 2014 р. запрацював дошкільний підрозділ, який назвали «Вербиченька». Працює 17 висококваліфікованих педагогів. Колектив згуртований. Ми гордимося, що живемо в такому гарному селі.
З ентузіазмом Ольга Федорівна розповіла про учнів та їхні здобутки.
Всі наші діти хороші й талановиті, – переконує вона. – У школі маємо вокально-інструментальний оркестр. Діти тут навчаються гри на різних інструментах – домрі, баяні, акордеоні, піаніно, гітарі, сопілці. Є ансамбль сопілкарів. Наші учні зростають здоровими і духовно багатими, бо в нас чудово налагоджена співпраця з церквою та народним домом.
Примітно, що на території Вербова є чимало пам’ятників і аж три музеї. Зокрема перед школою встановлене погруддя Т. Г. Шевченка, пам’ятна стела полеглим у Другій світовій війні воїнам-односельцям, перед народним домом – пам’ятний знак на честь проголошення Незалежності України. Також є комплекс борцям за волю України, де викарбовано імена героїв, які воювали в лавах ОУН-УПА, барельєф Степану Бандері тощо.
Реставрували іконостас і розп’яття
На центральній вулиці Вербова височить величний храм Успіння Пресвятої Богородиці, збудований у 1938-1939 роках за проєктом Льва Левинського.
Парох с. Вербів і с. Гайок отець Віталій Іващук розповів, що на парафії збереглися багато добрих традицій, пов’язаних із релігійними святами. Віряни із Вербова дбають про церкву, у якій є багато цінних речей.
Спільними зусиллями ми зуміли зберегти в гарному стані придбаний у 50-х роках ХХ ст. древній кранснопущанський дерев’яний іконостас, – каже священник. – Він постраждав від деревоїдів, але в 2013-2014 роках провели його реставрацію. В церкві також маємо унікальне велике дерев’яне Розп’яття (2,5 м), створене видатним скульптором Йоганом Фістером ще у XVII столітті. Його теж відреставрували, витративши чимало коштів, які жертвували вербівці і вихідці з цього села.
За словами отця Віталія, церква тісно пов’язана зі школою, сільським клубом, сільрадою.
Ми спільно проводимо свята, разом вирішуємо проблеми, – додає він. – У храмі щовівторка є молитва-благословення учнів і вчителів. І при церкві, і при школі проводимо уроки катехизації. Ще до карантину мали спільні молитви в школі перед уроками. Діє Марійська дружина. Її учасники беруть участь у різних виступах не лише на парафії, а й у деканаті, єпархії. Кілька років тому оркестр народних інструментів виступав у Зарваниці на деканальній прощі.
З сумом отець Віталій констатує той факт, що село маліє, дітей і молоді поменшало. Коли розпочалася війна на сході України, то до Вербова приїхало кілька сімей – вимушених переселенців. Зі слів священника, вони знайшли тут гарне пристановище, почали розмовляти українською мовою, ходити до церкви.
