Рекшин: від проблем – до нових перспектив

21.05.2021

09:02:14

Поділитись:

Рекшинський старостинський округ – один із шести округів Нараївської територіальної громади. З кінця листопада 2020 року його очолює Василь Ярославович Хортів. Зі слів голови громади Євгена Григоровича Здебського, – це людина слова і діла, добрий господар і досвідчений пасічник. Ми й самі переконалися в цьому, завітавши у с. Рекшин.

Вирішують нагальні проблеми

Василь Ярославович гостинно зустрів нас і залюбки провів екскурсію селом, а також показав власний сад і пасіку.

До Рекшинського старостинського округу входять 5 сіл: Двірці, Стриганці, Рекшин, Писарівка і Поточани, – розповів староста. – Загальна кількість мешканців – 1246 осіб, є 642 двори, з них 405 жилих. Наразі найбільшою проблемою для нас є незавершений капітальний ремонт моста при в’їзді у с. Стриганці, який знаходиться в аварійному стані. Роботи у 2020 році були призупинені. Кошти на ремонт моста не заклали в обласній адміністрації.

Інше болюче питання – перекриття даху в опорній школі с. Рекшин, де навчається 114 учнів, а в садочку – 16 дошкільнят уже вирішують. Планується освітлити всі вулиці с. Рекшин та відкрити одну підстанцію у Стриганцях.

Допомагають орендарі земель

Найбільшими орендарями земель у Рекшині та прилеглих селах є «Мрія Фармерз Груп Галичина» і МХП. Нещодавно благодійний фонд «МХП – Громаді» за сприяння ТОВ «Захід-Агро МХП» виділив кошти на встановлення пандусів у Стриганецькій сільській амбулаторії та фельдшесько-акушерських пунктах сіл Рекшин та Поточани. Крім того орендодавці МХП отримали комплекти насіння овочевих культур та квітів у рамках масштабного проєкту «Посій насіння з МХП», який тривав з 1 березня до 30 квітня 2021 року. Кожний комплект складався з насіння найпоширеніших овочевих культур: буряка, моркви, огірка, салату, редису, кабачка. Для шанувальників квітів набори доповнили пакункам з насінням айстр.

Ця програма отримала позитивний відгук від людей, бо якість насіння підтвердив хороший урожай, – каже Василь Ярославович. – Восени минулого року пайовикам МХП безкоштовно роздавали також комплекти кришок для консервації. У свою чергу «Мрія Фармерз Груп Галичина» планує перевести кошти на ремонт дороги Двірці-Поточани.

Поспілкувавшись у приміщенні сільради, староста запропонував пройтися центральною вулицею села. Спочатку ми завітали до Рекшинського НВК І-ІІІ ступенів – ДНЗ.

Директорка цього навчального закладу Ольга Ярославівна Рибій розповіла, що її попередниця, на жаль, уже покійна Оксана Михайлівна Заяць, встигла зробити гарні ремонти на першому поверсі школи. Завдяки громадській організації «Надія», яку свого часу створила Оксана Михайлівна, поміняли вікна та двері на першому поверсі.

Завдяки ініціативності покійної директорки, люди збирали гроші в селі, додали кошти й орендарі, таким чином вдалося оновити школу, – каже староста. – Ми хочемо знову відродити цю громадську організацію, бо ремонту потребує і другий поверх.

Староста – досвідчений пасічник

Василь Ярославович залюбки погодився показати свій сад, пасіку і хатину бджоляра. Чоловік розповів, що бджільництвом захопився 6 років тому. Досвід перейняв від свого дядька Петра, який мешкає по сусідству.

Пасіка Василя Ярославовича складається із 24 бджолиних сімей.

У хатинці бджоляра я маю 12 сімей, – по 6 з кожного боку, – каже чоловік. – Ще 12 вуликів стоять окремо. Минулого року було лише 12 сімей. За один медозбір з кожного вулика можна зібрати 10-15 л меду.

У хатинці бджоляра Василь Ярославович облаштував дві лежанки. Тут відчувається запах прополісу й монотонне гудіння бджіл. За словами пасічника, саме це має неабиякий лікувальний і заспокійливий ефект. До того ж від хвороб лікують і укуси бджіл.

Поруч із вуликами Василь Ярославович насадив фруктовий сад, який сам доглядає та прищеплює. Тут у кілька рядів ростуть яблуні, сливи, черешні. Саду вже 8 років, тож дерева не лише цвітуть і насичують бджіл, а й плодоносять.

Одним із найстарших пасічників Рекшина є дядько старости – Петро Модь, який займається бджільництвом вже понад 40 років, відколи одружився і перебрався до цього села із сусіднього Вербова.

Дружина пана Петра – пані Катерина розповіла, що спершу її прадід тримав велику пасіку, а також оліярню старого типу, в якій били олію люди з усієї округи. Потім пасіка та оліярня перейшли до її діда і батька. Пані Катерина пригадує, що такого смаку олії, як був у них, зараз нема.

То була така олія, як рідкий мед, – каже жінка. – А яка пахуча! Оліярню закрили, коли я була в другому класі. А до того до нас приходили люди лікуватися олією з льону.

Зі слів пані Катерина, колишні вулики були плетені з соломи, обліплені глиною.

Від діда пасіку перебрав мій батько та його рідний брат, – каже вона. – Пасіка – це здоров’я, бо то не лише мед, а й пилок, прополіс, який має антибактеріальні властивості. Це дуже великий лік. Ми тішимося, що передали пасіку Василю. Він – великий трудяга. Дуже дбає про село, переживає за всіх, проводить відповідну роботу з людьми, сумлінно виконує свої обов’язки.

Леся Заморська