24 лютого минув рівно рік від дня, коли росія перейшла останню межу – розпочала криваву повномасштабну війну проти України та геноцид українського народу, і яку, я впевнений, вона 100% програє.
Але ціна, на жаль, у цієї війни занадто висока…
Ранок повномасштабного вторгнення росії в Україну попри очікування та побоювання все одно став несподіванкою для більшості українців. Кожного та кожну з нас жахливі новини заскочили за різних обставин: хтось мирно бачив останній передранковий сон, хтось прокинувся на роботу, а дехто, можливо, готував сніданок для свого сімейства. Але усе, що ми думали, відчували, на що сподівалися та мріяли в той ранок, назавжди змінилося. Цей момент розділив життя усіх українців на до та після.
Один рік… 365 днів і ночей страху, сліз, болю, жаху, розпачу… За цією цифрою стоять скалічені долі дітей та дорослих, щоденні ракетні удари, обстріляні та зруйновані цілі міста, села, інфраструктура, окупація українських територій, мільйони людей через невиправданий напад росії змушені були залишити свої домівки. А ще за цією цифрою ховаються найстрашніші слова – смерть і ніколи…
За цей найскладніший рік в історії незалежної України ми віч-на-віч зіткнулися зі смертю. Тисячі кращих синів і дочок віддали за Україну та наше з вами майбутнє найцінніше – свої життя. Найважче проводжати в останню дорогу наших земляків – молодих, яким би ще жити й жити. Від 24 лютого вже 16 бійців прийняла Теребовлянська земля в свої обійми. У скорботі схиляємо голову перед подвигом Героїв! Вічна і світла їм пам'ять!
Але за цей важкий рік ми об’єдналися як ніколи, стали єдиними, неймовірно хоробрими і стійкими. Відразу з перших днів війни ми зуміли згуртуватися та створити добровольче формування «Теребовлянська Сотня», яке стало на захист об’єктів критичної інфраструктури в нашій громаді.
У нас створено два гуманітарні склади, які працюють донині. Ми волонтерили – збирали кошти, провізію, медикаменти, закупляли автівки, інші необхідні речі для військових, плели маскувальні сітки, допомогали внутрішньо переміщеним особам – надавали їм притулок, одяг, харчування, інші речі для господарських потреб.
Від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України у нашій громаді зібрано дуже багато продуктів, одягу, медикаментів, засобів гігієни. Для 55-ї бригади, де несуть службу багато теребовлянців, закуплено одяг. Міською радою ініційовано акцію «Придбай автівку для ЗСУ», в межах якої придбано та передано для потреб військових біля 50 транспортних засобів.
На базі опорного закладу Теребовлянська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 створено координаційний штаб евакуйованого населення. Від 24 лютого у нас знайшли прихисток 4 500 внутрішньо переміщених осіб. 155 ліжкомісць для ВПО створено у наших комунальних закладах. Завдяки нашим партнерам, міжнародним донорам для ВПО, які знайшли прихисток у нашій громаді, проведено багато благодійних акцій, під час яких люди отримували гуманітарну допомогу.
Для безперебійного електропостачання забезпечено 32 електрогенератори для об’єктів критичної інфраструктури, закладів освіти, ВПО.
А ще ми самовіддано працювали в тилу з непохитною вірою у перемогу, з надією на Бога та вдячністю ЗСУ. На підтримку Збройних сил України в громаді проведено безліч благодійних акцій, концертів. Працівники закладів освіти та культури випікали печиво, ліпили вареники, готували інші смаколики, плели маскувальні сітки для наших захисників.
Я щиро вдячний всім мешканцям нашої громади: хто зараз в Україні, і тим, хто за межами держави, але не забуває про рідну землю, за працю, добре слово, милосердя, хто в цей нелегкий час простягнув руку допомоги переселенцям та допомагав військовим.
Низький уклін живим Героям, які продовжують захищати Україну від ворога! Дякуємо і нашим друзям, міжнародним донорам, які були з нами весь цей час!
Україна втрималася у перші дні війни, перекресливши всі плани ворога, і ось вже рік мужньо обороняє свої кордони. Вірмо, що новий рік, який розпочав свій відлік після 24 лютого, буде переможним у війні проти російських загарбників!
Слава Україні!
Теребовлянський міський голова Олег ПРОДАН