Нещодавно низка закладів освіти та бібліотека Збаразької громади поповнилися дитячими книгами англійською мовою, які подарувала мешканка Канади Марія Дьяконова. Переслав цей корисний вантаж – вісім пакунків із сотнями книг Валерій Полковський, який уже кілька років поспіль тісно співпрацює із представниками Збаразької міської ради у плані розвитку місцевої освіти.
Валерій Полковський – власник компанії East European Opportunities («Східноєвропейські можливості», м. Сейнт-Альберт, Канада), доктор філософії. Директор Центру канадознавства Національного університету «Острозька академія» (з квітня 2010 р. – до грудня 2018 р.). Почесний доктор (Honoris Causa) Ужгородського національного університету та Почесний професор кафедри англійської філології Національного університету «Острозька академія». Сертифікований перекладач Асоціації перекладачів Альберти та Канадської ради перекладачів та термінологів. За волонтерську діяльність нагороджений почесними грамотами Прем’єр-міністра Канади та Міністра юстиції Канади. Отримував ряд почесних та іменних стипендій в Единбурзькому та Альбертському університетах. Автор понад 370 публікацій. Співредактор «Західньоканадського збірника» (Наукове Товариство імені Шевченка в Канаді, Томи 5, 6 та 7), а також українсько-канадського літературно-художнього альманаху «Крила» (числа 1, 2 та 3).Член НТШ (Канада) та Канадської асоціації славістів (CAS). Пан Валерій – виходець із України і вже понад два десятиліття живе у Канаді, але ніколи не забуває своє коріння. Він є одним з активних волонтерів, об’єднує представників діаспори задля підтримки й розвитку освіти і науки України.
Марія Дьяконова належить до плеяди тих, хто має українське коріння і також палко прагне, щоб земля її батьків процвітала. Жінка розповіла, що приїхала до Канади з батьками у 1951році з Бельгії, де і народилась. Батько пані Марії з Луганщини, мама – уродженка Запоріжжя. Хоча батьки жили за кордоном, проте завжди підтримували українські громади у Канаді та в Україні. За їхнім прикладом пані Марія продовжує це робити у різний спосіб. Зокрема, ділиться книжками, яких має дуже багато. Любов до книг їй передав батько, який мав велику бібліотеку. Цю свою любов прищепила дітям і онукам. Вважає, що книга – найкращий дарунок, бо вона відкриває світ як дітям, так і дорослим. Тому не втомлюється купувати, дарувати їх усім – і рідним, і знайомим, і незнайомим людям. Багато років особливу увагу приділяє українській молоді. Пересилає книги у школи та бібліотеки Києва, Житомира, допомагає Об’єднанню інвалідів «Дивенцвіт» у місті Броди Львівської області, підтримує розбудову бібліотеки та пошуки бандур для Школи Бандури та українського живопису ім. Василя Сліпака, при храмі св. Петра Могили та Соборі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Маріуполь.
