«МАСЛОСОЮЗ» - ЛЕГЕНДАРНА ГАЛИЦЬКА МОЛОЧАРСЬКА КОРПОРАЦІЯ У ЄВРОПІ

27.11.2024

15:40:16

Поділитись:

Молочарська кооперація, майже забута сьогодні, ще не так давно успішно розвивалася на західноукраїнських землях, забезпечуючи реформування сільського господарства, культурне зростання та підвищення національної свідомості селян. У 30-ті роки минулого століття вона розвивалася найбільш динамічно з поміж усіх галузей галицької української кооперації. Прикладом для організації молочарської кооперації в Західній Україні послужив зразок чеських та данських кооперативних молочарень. За матеріалами LVIVFOREVER.

Історія галицького "Маслосоюзу" почалась у 1904 році в селі Завадів, зараз - Стрийський район Львівської області, коли при місцевій організації "Просвіта" відкрили першу молочарню. Але дата заснування Маслосоюзу, як окремої одиниці (Повна назва «Крайовий Молочарський Союз «Маслосоюз») припадає на 1907 рік.

Біля витоків молочної кооперації, поряд з громадським і кооперативним діячем у Галичині Євгеном Олесницьким, стояв ініціатор такого масштабного проекту з молочної кооперації, греко-католицький священик Остап Нижанківський, який до початку Першої світової війни очолював "Крайовий союз господарсько-молочарський", кооператив, який складався з понад 100 молочарських спілок.

Подальша доля кооперації пов'язана передусім з діяльністю Андрія Палія, якого обрали директором і який взяв у свої руки торговельні справи, та Андрія Мудрика, котрий відповідав за технічне оснащення, якість продукту і модернізацію виробництва. У 1925 році "Крайовий союз господарсько-молочарський" офіційно стає "Маслосоюзом", налічує 39 молочарень і виготовляє понад 41,5 тис. кг. масла на рік, збільшує торговельний оборот з 200 тис. злотих у 1924 році до 860 тис. злотих у 1925-му, модернізує виробництво і відкриває фахові курси з підвищення кваліфікації.

З усіх молочних продуктів "Маслосоюзу" головним було масло. Союз продукував чотири категорії. Найкращим і найдорожчим було масло першої категорії - так звані "Знамениті масла", до другої категорії відносили "Дуже добрі масла", третя - просто "Добре", а четверту називали "Поганим". Цікаво, що кооперативне масло, якому було понад три дні, уже вважали другосортним. Усі види масла й інші вироби продавались у фірмових крамницях союзу, десять з яких були у Львові.

Фірмовим знаком "Маслосоюзу" був довгастий прямокутник, всередині якого між буквами "М" і "С" зображений зелений чотирилистник конюшини.

У 1925 році «Маслосоюз» вперше виходить на світовий ринок, пропонуючи для продажі масло. Щоправда, кількість проданої української продукції була незначною, однак це був вагомий показник, що свідчив про здатність українських кооперативних молочарень виробляти конкурентоспроможну продукцію. У 1926 році починається експорт масла "з конюшинкою", а 1927-го центральний офіс "Маслосоюзу" перебирається зі Стрия до Львова, змінивши назву на «Головну торговельну агентуру Маслосоюзу» у Львові. В районі сучасних вулиць Братів Міхновських і Головацького з’являється "молочний" квартал - з офісами, складами-холодильниками, транспортним парком. «Маслосоюз» впевнено ставав на ноги і почав завойовувати ринки збуту не тільки в краї, а й в Европі. «Кооператива» висилає масло до Німеччини, Австрії, Чехо-Словаччини, Данії, Франції, Швейцарії і навіть до Маньчжурії, конкуруючи з місцевими виробниками, що було нелегко.

До початку Другої світової війни торговельний оборот "Маслосоюзу" перевищував 12 млн злотих, організація мала відділи не лише в містах Галичини, а й у Луцьку, Катовіцах та Бєльську.

Якщо історія "Маслосоюзу" в міжвоєнний період досить відома, то діяльність союзу під час Другої світової війни обмежується зазвичай двома реченнями – націоналізацією підприємства радянською владою і остаточною ліквідацією в 1944 році. Тим не менше діяльність підприємства і його керівництва під час війни вартує особливої уваги.

На початку радянської окупації все керівництво "Маслосоюзу" залишалось на місцях праці, оскільки, за словами Андрія Качора, автора спогадів про діяльність підприємства, сподівалось на можливість співпраці з новим режимом. Однак, остерігаючись арештів, дирекція "Маслосоюзу" ще до кінця січня 1940 року перетинає річку Сян, де потрапляє в нацистську зону окупації.

На відміну від радянської влади, яка націоналізує майно "Маслосоюзу," ситуація для кооперативного руху на територіях окупованих німцями, виглядала оптимістичніше. Український кооперативний рух зумів розширитися із 212 кооперативів у 1939 році до 995 на початку 1941-го.

На території Генерал-губернаторства нацисти проводили різну політику щодо національних груп. Розраховуючи на поглиблення локального міжетнічного конфлікту та зміцнення своєї влади німецькі окупанти пішли щодо українців на певні поступки. Українців почали частіше ставити на адміністративні посади, а увесь кооперативний рух, як важливу складову української національної ідеї, звільнили від усіх обмежень, які до цього існували на території міжвоєнної Польщі.

Попри те, що головний офіс "Маслосоюзу" залишився в радянській зоні окупації, у Кракові, Любліні і Ярославі вдалось організувати самостійні Ревізійні відділи Союзу українських кооператорів. До речі, за часів Польщі у тому ж таки Ярославі "Маслосоюз" так і не отримав дозволу на відкриття філії. Це вдалось лише «за німців».

Із початком радянсько-німецької війни, керівництво Союзу повертається до Львова з надією відтворити довоєнну структуру і темпи виробництва молочарської кооперації в Галичині, однак нацисти не дозволили проводити кооперативам самостійну економічну політику на територіях, які перед тим були під радянською окупацією.

Дирекція "Маслосоюзу" у Львові зосереджується на збереженні організаційно-торговельної системи і майна української молочарської кооперації. Німці в свою чергу не поспішали повертати націоналізоване радянською владою майно. І тут вирішальну роль відіграв Андрій Палій. Він домігся від німецької окупаційної влади дозволу на легальну діяльність "Маслосоюзу" і районних молочарень ціною розформування організаційно-технічного відділу, який відповідав за організацію виробництва. У свою чергу нагляд за виробництвом перебирає на себе нацистський Обласний Союз молочної і масляної господарки, очолюваний німецьким комісаром Рошманом. Його заступником призначають одного з керівників "Маслосоюзу", Михайла Хронов'ята, який фактично стає посередником між окупаційною владою та українською молочарською кооперацією. Уже після війни, перебуваючи в еміграції, Андрій Палій у своїх спогадах аргументував своє рішення щодо співпраці з окупаційним режимом, потребою зберегти надбання української кооперації. За даними Юліана Павликовського, тодішнього провідника Патронату Української Кооперації в Генеральній губернії, у 1943 році торговельний обіг продукції молочарського господарства перевищив 10 млн. злотих.

Із наближенням фронту дирекція "Маслосоюзу" приймає рішення виїхати до Відня. З поверненням радянської влади влітку 1944 року "Маслосоюз" припиняє своє існування.