Марія Марко: «Я вирішила доказати, що Полупанівка буде жити!»

03.06.2021

10:41:01

Поділитись:

Мальовниче село Полупанівка, в якому є 687 жителів, з вересня 2015 року ввійшло до складу Скалатської міської громади.

Дієва староста-агроном

З кінця листопада 2020 року місцеві селяни обрали собі за старосту шановану людину, дуже дієву жінку-організаторку Марію Миколаївну Марко. На цю посаду вона прийшла з професії агроном. У свій час працювала в колгоспі, згодом разом із чоловіком Павлом взялися вирощувати на власному городі колекційну полуницю. Був період, коли мали її аж 20 сортів! Згодом перейшли на вирощування малини. До речі, Марія Миколаївна перша привезла малинове дерево з виставки.

Коли я попробувала виростити темно-бордовий помідор від «Кітано», то швидко ним захопилася, – каже жінка. – Зараз вирощуємо середню і пізню полуницю, малину, ожину і кольорові помідори. Цього року маємо 5 сортів чорних помідорів, білі, рожеві, оранжеві. Почали співпрацювати з японською фірмою «Сакато». Усі наші фрукти та овочі дійсно органічні, без хімії.

У роботі Марії Миколаївні допомагає чоловік, який є майстром на всі руки, – він повністю збудував і обладнав теплиці, доглядає за усіма рослинами.

Люди неодноразово просили мене очолити село, але я завжди відмовлялася, бо просто не вмію нічого не робити, – розповідає Марія Миколаївна. – Цього разу мене переконали тим, що село занепадає. Тож я вирішила доказати, що Полупанівка буде жити! Я зібрала свою команду, до якої входять члени старостату. Мене підтримав мій чоловік, а також директор Полупанівського кар’єру Ігор Богданович Штогрин, виділивши на село 670 тисяч гривень, 1500 тонн щебеню і стільки ж відсіву. Підставляє своє надійне плече і наш великий фермер Петро Франкович Земба.

Відновили Хресну дорогу

Староста Полупанівського старостинського округу каже, що не звикла до кабінетної праці, адже їй завжди хочеться рухатися самій і рухати людьми. Відчувши підтримку місцевих жителів, вирішила розпочати з відновлення Хресної дороги.

Я сіла і написала план, у якому розписала свою діяльність на кожен місяць, – зазначає Марія Миколаївна. – В результаті за півроку моєї роботи Хресна дорога засаджена понад трьома сотнями декоративних кущів, красиво освітлена, завдяки нашому депутату Василю Михайловичу Кузняку, який закупив за власні кошти матеріали і найняв електриків, котрі все відремонтували. Тоді ми взялися за невеличкі ремонти в селі.

Згодом перейшли до більших. Наразі докладають бруківкою тротуар, ремонтують вулицю, яку вже 25 років ніхто не робив. У планах старости – відремонтувати усі вулиці, зробити тротуар по вулиці Шевченка, яка є однією з центральних. Найбільша мрія Марії Миколаївни – створити ансамбль біля підніжжя Святої гори, облаштувати джерело, з якого витікає вода.

Поблизу Полупаніки є геологічна пам'ятка природи — «Велике сідло», пам'ятки природи — Полупанівські буки та дуб і Полупанівське родовище вапняку, а також ландшафтний заказник «Полупанівська Свята гора», що є місцем паломництва. Тут розташовані мурований костьол св. Йосифа і церква Святої Трійці (1878, відбудована з каплиці 1989), ПЦУ, парохом якої є о. Михайло Карпець. У жовтні 2016 р. біля церкви освятили капличку Божої Матері.

У 2010 р. на Святій горі збудували Хресну дорогу. За нею доглядає Юрій Борисович Тріска – надзвичайно відповідальна людина, яка знає свою роботу. При вході працівниці дитсадка насадили клумбу. Іншу клумбу Марія Миколаївна Марко садила разом із комунальницею Галиною Богданівною Гачинською, а камінь для декору надав Тарас Володимирович Гайдамаха. У цьому році біля підніжжя Святої гори започаткували Алею випускників – хлопці насадили червоні дуби, а дівчата – калину.

У Полупанівці діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де навчається 66 учнів. Влітку планують провести ремонт шкільної кухні за допомогою фермера Михайла Івановича Петрика, який пообіцяв також закупити нові меблі. Також працює дитячий садок, бібліотека, спортзал, клуб, 3 торгові заклади. ФАП закрили 4 роки тому, проте староста хоче відновити його роботу, або хоча б відкрити медпункт.

Я вдячна прекрасним людям Полупанівки за те, що підтримують мене, – наголошує Марія Миколаївна Марко. – Вони є рушійною силою і без них я нічого не могла б зробити.

Леся Заморська