У широкому яру малої річки Нішла (в народі назва Водава), за чотири кілометри від Микулинець, розташоване село Ладичин, що із вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади. Із 15 серпня 2016 року старостою цього населеного пункту є Сергій Пилипів.
Від Лади чи владики?
Біля Ладичина починаються теребовлянські каменоломні червоного пісковика. Територія багата на камінь, пісок, глину та торф, на полях є сірчані джерела. Тут виявлено археологічні пам'ятки скіфського та давньоруського часів.
Щодо назви населеного пункту побутує дві версії: або від імені язичницької богині Лади (за легендою тут був її храм), або ж Ладичин — спотворене «Владичин» (свідчило про те, що село належало «владиці», тобто єпископу).
Історія Ладичина починається з VIII ст., коли він був прикордонним городищем Теребовлянського князівства. Згадується як Владичин (Wladiczin) 18 листопада 1454 року в книгах галицького суду. У XIV-XV ст. Ладичин згадується як важливий оборонний пункт, котрий до XVІ ст. мав міський статус. Від 1564 р. – село.
Розвивають сільське господарство
Сучасний Ладичин – це село, в якому мешкають 1125 осіб, є 398 заселених дворів. Загальна площа території становить 2 500 га, з них 1 600 га – під полями. Більшу частину земель – майже 800 га орендує ФГ «Микулин» (директор Степан Троян), майже 400 га – ПП «Прогрес-Агро» (директор Ігор Околович), приблизно 100 га обробляє ФГ «Бочуля» (директор Володимир Бочуля) та інші дрібні фермери.
Духовна й соціальна сфери
У селі є костел Пресвятого Серця Господа Ісуса (1922, 1935, розписав П. Гаєвський; 1992 реконструйований). В ньому на богослужіння збирається невеличка спільнота римо-католиків. Усі решта – віряни УГКЦ моляться у храмі Різдва Пресвятої Богородиці (1815; протягом 1946-1991 церква була православна, від 1991 – УГКЦ).
Також до пам’яток Ладичина належать: три каплиці, «фіґури» св. Петра та Павла (1886), св. Антонія, св. Миколая (обидві 1886), пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970), «фіґури» Матері Божої на честь першого поселення (1500, відновлена у 1919 і 2008 рр.) і заснування Братства тверезості (1875), пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга пол. ХІХ ст.), символічна могила Борцям за волю України (1990).
На території села є ЗОШ І-ІІ ступенів. Тут навчається 130 учнів. До речі, з вересня школу перейменували у гімназію. У дитсадку «Лелеченя» працює три групи. Заклад відвідують 50 дошкільнят. Також у Ладичині діє клуб.
У приміщенні колишньої сільради функціонує амбулаторія первинної медицини. Староста села пропонував перенести її в будівлю колишньої колгоспної їдальні, котре зараз пустує, зважаючи на те, що згідно санітарних вимог в амбулаторії має бути водопостачання, проте поки що все залишилось так, як є.
Планують облагородити джерела
За час перебування на своїй посаді Сергію Пилипіву вдалося реалізувати три із написаних ним електронних петицій, – це ремонт ділянки дороги біля лісу, яка була в жахливому стані. Його зробили у 2018 р. у співфінансуванні облдержадміністрації та Микулинецької територіальної громади.
У найближчих планах – облагородити два джерела біля старого млина та облаштувати купіль із відпочинковою зоною.
Леся ЗАМОРСЬКА