ГАЛИНА КАРА: «ЯКЩО Є БАЖАННЯ І ЛЮБОВ ДО РІДНОГО КРАЮ, ТО МОЖНА ЗРОБИТИ БАГАТО»
ГАЛИНА КАРА: «ЯКЩО Є БАЖАННЯ І ЛЮБОВ ДО РІДНОГО КРАЮ, ТО МОЖНА ЗРОБИТИ БАГАТО»
15.09.2022
11:41:28
Поділитись:
На сході Тернопільського району, на річці Лівий Серет розташоване мальовниче село Загір'я. До 2020 року – адміністративний центр однойменної сільради. А з 12 червня 2020 року увійшло до складу Залозецької селищної громади. Тут проживає 1056 чоловік, є 305 дворів. Трохи більше року старостою села працює молода й дуже ініціативна та енергійна жінка, багатодітна мама Галина Кара.
Як і кожний новообраний староста, йдучи на цю посаду, я ставила перед собою цілі змінити село на краще, – розповідає вона. – З перших днів і до сьогодні свою роботу стараюся висвітлити на сторінці в соцмережі. Роблю це не для хвали, а щоб когось заохотити, надихнути, як свого часу мене. Ще будучи на посаді директорки дитячого садка, я постійно переглядала сторінку у Фейсбуці одного священника, який завжди і всюди встигав. Тоді і я вирішила вести активно свою сторінку. Хочу, щоб люди зрозуміли одну річ: якщо є бажання і любов до рідного краю, то при мінімальному фінансуванні можна зробити багато. Тоді обов'язково знайдуться однодумці, які готові підтримати й допомогти.
Першими такими людьми для старости Загір'я була її сім'я.
Я завжди казала: як можу когось просити до роботи, якщо сама нічого не робитиму, – зазначає пані Галина. – З перших днів ми з дочками брали віники в руки і прибирали біля сільської ради, автобусної зупинки. Коли починали фарбувати мости в селі, до нас долучилися друзі моїх дітей, коли білили стовпи, бордюри, наводили лад на Хресній дорозі, долучалися мої друзі. І так потихеньку ми приводили село в порядок. До обкошування територій спочатку залучала старших чоловіків села, зараз активно долучається молодь.
Війна внесла свої корективи в життя кожного українця, тож не виняток і жителі села Загір'я. З перших днів тут почали виставляти блокпости, збирати продукти й кошти для захисників, пекти печиво і посилено молитися. Долучалися усі, хто як міг.
З початку війни в Загір’ї прийняли 26 сімей ВПО. Наразі залишилося дві сім'ї, які не мають куди повертатися. Багато хлопців із Загір'я стали на захист України.
П’ять чоловік зараз перебуває в самих гарячих точках, двоє повернулося пораненими, – каже Галина Кара. – На щастя, всі живі. Наші односельчани, виконуючи свій обов'язок, захищають нас від ворога на війні, а я вважаю своїм обов’язком воювати тією зброєю, яку маю тут, в селі, – працювати і намагатися покращити своє Загір'я.
Дуже важливою в роботі пані старости була і є підтримка та допомога місцевого священника о. Михайла Підгородецького та директора місцевого господарства Петра Батюха. Ці люди завжди поряд. Вони підказують, порадять, підтримають, допоможуть.
Інколи мене «пробиває» відчуття втоми, – зізнається молода жінка. – Хочеться морального спокою від людей, новин і всього, що відбувається. Але коли думаю про всіх заради кого потрібно жити і працювати, згадую наших героїв-захисників, завдяки яким ми можемо тут спати, снідати, обідати, вечеряти, казати «люблю» своїм рідним і все інше, то втому знімає, як рукою. Вважаю, що не маю на те ніякого права і мушу працювати далі.
