Порівняно молоде село Гаї-Шевченківські Байковецької територіальної громади – особливе тим, що тут аж 37 вулиць і 800 дворів! А розпочиналось воно із хутора на 50 хат у 90-х роках минулого століття. Тут дали ділянки різним людям, які приїхали з різних куточків України, тому в селі живуть люди різних національностей і конфесій. Є церква УГКЦ, ПЦУ, євангелисти, але конфліктів нема. По Хресній дорозі разом ідуть православний і греко-католицький священники, громада теж іде разом.
Харизматичний староста
Староста Гаїв-Шевченківських Ярослав Рудий на посаді віднедавна. Він також особливий, адже практично все життя працював на різних відповідальних та керівних посадах, а старостою його обрали в грудні минулого року, незважаючи на те, що інвалід І групи. Три роки тому після виробничої травми пан Ярослав втратив долоню руки та ногу. До того часу працював на одній фірмі заступником директора. Після нещасного випадку шансів вижити було лише 3%, але пан Ярослав таки народився в сорочці. Він не лише вижив, а й після реабілітації та протезування не впав духом, знову навчився ходити і, навіть, їздити на автомобілі.
– Минулого року в грудні після реорганізації Байковецької громади, до складу якої увійшли і Гаї-Шевченківські, обирали старостів, – каже Ярослав Рудий. – У Байківцях був конкурс, з нашого села в ньому брали участь 6 чоловік. Мене дуже просили друзі спробувати свої сили і не звертати увагу на те що інвалід, оскільки останніх 15 років працював на керівних посадах і завжди був активістом. У свій час їздив у відрядження по всьому Радянському Союзу і, навіть в одному з відряджень у місті Нижній Тагіл здоровався із Михайлом Горбачовим за руку. Я пішов на конкурс, відповів на всі питання комісії і, навіть, не сподівався, що через кілька днів мені зателефонують і повідомлять, що мене обрали старостою.
У чоловіка не виникло проблем у спілкуванні з людьми, але вести справи на новій посаді треба було трохи повчитися. Йому дуже допомогли працівниці колишньої сільради.
– До мене зі своїми проблемами приходять люди різного віку – від 18-ти і до 95-ти років, – розповідає староста. – Кожного треба спершу вислухати, а тоді допомогти вирішити те питання, з яким звертаються. Староста мусить бути на 80% психологом. В мене одне завдання – найперше заспокоїти людину, а тоді постаратися їй допомогти. Буває, що мені телефонують і в позаробочий час і у вихідні, але я мушу все вислухати.
Планують закласти парк
Станом на 1 січня 2021 року у Гаях-Шевченківських мешкало 1895 чоловік, з них 436 дітей.
– У нас вирує життя, адже село специфічне, оскільки воно межує з містом, – каже Ярослав Рудий. – В нашому адмінбудинку є віддалений спеціаліст Байковецького ЦНАПу, ФАП, музичний клас . Мені дуже пощастило з хорошим колективом. Дівчата пропрацювали у сільраді понад 18 років, фельдшерка працює в Гаях-Шевченківських вже 20 років. Між нами панує взаємовиручка і взаємодопомога.
У населеному пункті діють державний і приватний дитсадки. На базі останнього має бути розвиваюча школа, біля якої хочуть зробити майданчик, пішохідну й велодоріжку в лісі.
– Я хочу, щоб у нашому селі щось було, щоб воно розвивалося, – наголошує пан Ярослав. – У нас школа будується вже багато років, стадіон шикарний, з автоматичним поливом, є футбольна команда, спортзал. У центрі плануємо закласти парк. Вже є проєкт, затверджений сесією Байковецької громади, виділили кошти. Ми будемо його поступово облаштовувати. Спочатку наведемо порядок, зробимо алеї, насадимо дерева.
Побувавши в такому специфічному селі і поспілкувавшись із таким цікавим і особливим старостою, переконуєшся в тому, що завдяки таким сильним духом і незламним людям відбувається поступ і розвиток нашої України.
Леся ЗАМОРСЬКА
