Анатолій Можаровський останні 28 років займається баштанними культурами його сільськогосподарської діяльності, більшість із яких вирощував кавуни на прикордонних територіях Харківщини. Два роки тому агроном Можаровський повернувся на рідну Теофіпольщину в Шепетівському районі, що на Хмельниччині, де нині консультує місцевих аграріїв.
- Пане Анатолію, у Вас великий досвід з вирощування баштанних культур і до того ж у регіонах з різними кліматичними умовами?
- Особисто я займаюся кавунами з 1997 року. На Харківщині вирощували кавуна, за яким до нас приїжджали для споживання і вирощування з Києва, Вінниці і навіть тоді ще неокупованого Криму. Урожайність була різна, але найвища – в 2002 році. Тоді ми отримали 100 тонн з гектара.
У зв’язку із ситуацією, яка нині склалася на Харківщині, спричиненою російським вторгненням, змушений був повернутися додому і вирощувати кавуни тут. Також в мене є товариш, якого я консультую, котрий займається баштанними в Острозі та Зв’ягелі – на Поліссі. Звичайно ми отримуємо кавун не ранній, а саме серпнево-вересневого врожаю, а його м’якоть є доволі солодкою.
- Яку площу Ви охоплюєте своєю діяльністю як агроном–консультант з вирощування баштанних культур на півночі Хмельниччини та в районах сусідніх з нею областей?
- У 2023 році на площі в 6 Га ми вирощували кавун у Теофіпольському районі Хмельниччини. Результат отримали, якщо говорити про урожайність і смакові якості, непоганий. У 2024 році посівну площу збільшили до 15 Га. Цьогоріч вже садитимемо на площах в 35 Га, вирощуємо кавун, як кажуть, «на випробовування». У планах провести День кавуна в серпні.
- Як відбувається співпраця Анатолія Можаровського з аграріями щодо вирощування баштанних?
- Компанії дають нам пробники з насінням. Я в одного з фермерів беру ділянку в 40 сотих і вирощуватиму кавун на пробу. У нас були випадки, коли приїздили з Закарпаття і купували наші кавуни. Баштанні в нас ростуть, але за ними, як за дитиною, треба дивитися з самого початку. Звичайно, визначним фактором тут є зміна у кліматі. Звичайно ми намагаємося працювати над врожайністю культури, тому що хочемо, щоб цей бізнес був рентабельним. Приватні фермери зрозуміли, що суть сільгоспвиробництва не соєю єдиною. Можна на нашій території вирощувати і цю культуру й отримувати від неї прибутки.
- Як це на практиці відбувається Ваша агрономічно-консультаційна допомога сільгоспвиробникам?
- Я допомагаю фермерам у вирощуванні цієї культури. Перш за все надаю агрономічний супровід. Я пенсіонер, але маю бажання допомагати людям як на практиці, так й інформативно. Фермери зацікавилися цією культурою і віддають свої землі, нехай і в невеликих обсягах, але все ж – хто 5, а хто і 20 Га. Особисто я обслуговую 5 господарств: 2 приватника, комунальне господарство і 2 фермера, які мають від 150 до 300 га землі.
Олег ЛІВІНСЬКИЙ
