Скалат – містечко у Тернопільській області, яке сповите давньою та цікавою історією.
Скалат неодмінно потрібно відвідати хоч раз у житті, щоб відчути його чарівну атмосферу і насолодитися незабутнім стародавнім колоритом,яке панує у містечку. У нашій статті підібрані 7 причин, чому потрібно їхати в Скалат.
Замок – видатна пам’ятка оборонної архітектури, яскравий приклад регулярних баштових замків Поділля ХVII ст. Збудував галицький мечник Кшиштоф Віхровський у 1630-1634 роках. У часи свого спорудження у ХVII ст., замок знаходився на околиці міста й охороняв під’їзди до нього. Сьогодні ж Скалатська твердиня знаходиться у самому серці Скалата і є унікальним об’єктом Поділля. Один за найкраще збережених та привабливих замків Тернопілля
2.Містечко з магдебурським правом.
На межі XVI—XVII століть від короля містечко одержало магдебурзьке право і у 1600 р. і вже почало вважатися самоврядним містом. Історичні нариси свідчать, що Скалат був не дуже багатим населеним пунктом, хоча Магдебурзьке право дуже високо цінувалося в ті часи і надавалося відносно великим містам (1356 — Львів, в 1374 — Кам'янець-Подільський, 1497 — Київ), і обмежувало, таким чином, втручання з боку королів чи княжих чиновників. З часом це зробило Скалат вельми заможним містом.
3. Підземні ходи Скалатського замку та пивниці
За легендою, підземні ходи від замку тягнулися на 12 кілометрів аж до Гримайлова. В підвали кожної з веж можна було потрапити за допомогою трьох тунелів. В тих же тунелях у мирний час мешканці облаштовували приватні льохи, де тримали пиво та припаси. До речі, є свідчення що у Скалаті вже у XVII столітті була своя пивоварня.
4. Костел св.Анни
Поруч із замковими стінами стоїть величний неготичний костел.
Перший було споруджено у 1643 році у романському стилі. У 1703 році його наново відбудували після військових руйнувань турками та під час османського володарювання, у 1702 році. Новий, третій костел будували протягом 1816 - 1817 років, а освітили його у 1827 році на честь Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1898 році храм згорів. Новий костел у романсько-готичному стилі збудували за проектом Теодора-Маріяна Тальовського у 1900 році. Це вже п’ятий храм на цьому місці. З старого костелу вдалося зберегти лише дзвони, а також 4 скульптури святих з головного вівтаря, скульптуру Св. Анни з бічного та образ Матері Божої Утешительки.
5. Єврейське містечко та унікальна синагога
Як і в інших містах Галичини, населення Скалата колись складалося з трьох великих громад – українців, поляків і євреїв. У 1765 р. в Скалаті було 686 євреїв. В кінці 19 століття Скалат став повітовим центром. У 1870 р з 4952 жителів міста 2553 були євреї. Згідно "Географії Галичини" Korpetnicki, в 1786 р. Скалат був власністю родини Терли з Чехановців. Незабаром місто стало власністю князів Понятовських, і в 1869 році вони продали Скалат поміщику єврею Зіскінд Розенстоку. Зокрема, у 1900 році з 6228 мешканців був 2791 єврей, були синагога і 9 молитовних будинків. Про колишню єврейську громаду нині нагадує лише синагога XVIII століття. Якщо вирити спеціалістам з юдаїки, вона унікальна. Зазвичай синагоги у плані є прямокутними або майже квадратними (як, наприклад, у Сатанові чи Гусятині). А в Скалаті юдейська божниця у плані нагадує літеру «Т». Синагога, стояла скраю колишньої Ринкової площі.
6. Старовинна архітектура
Від австрійських часів у місті збереглося декілька сецесійних кам’яниць та кам'яниць в стилі модерн, а також будинки староства, повітового суду та інших муніципальних установ. Від храмів до замку веде вулиця Грушевського та Тернопільська. Її «австрійська» забудова майже цілковито збереглася. Тут можна відчути дух і колорит галицьких містечок часів Франца-Йосифа. Більшість будинків в містечку справді «цісарські», а не «польські». Що яскраво засвідчує цегла з клеймом «Skalat» – така тут випускалася на самому початку ХХ століття.
