Похмурий прохолодний осінній день зібрав нас: Федора Головацького, Івана Галаса, Івана Дуфенюка, Ярослава Лішнянського, Нестора Пелячика, Йосипа Репелу, аби 15 листопада за традицією вже поспіль третій рік вшанувати світлої пам’яті дату народження нашого близького покійного товариша Петра Івановича Пеляка – колишнього багаторічного керівника ФГ «Вікторія-92», що на Козівщині.
Нашу зустріч і поїздку на кладовище організував син покійного – Олександр Пеляк. З душевним трепетом ми переступили за ворота Вікторівецького кладовища, де відчувалася неймовірно утаємничена тиша. Чисті, охайно доглянуті могили, з надгробними пам’ятниками різних конфігурацій простягалися вздовж рівними рядами, які зовнішнім видом висвітлювали культуру і духовну історію не одного покоління вікторівчан, що тут на вічному спочинку.
Ми підійшли до могили, пам’ятник вражав оригінальним витвором художнього мистецтва. На вертикальній гранітній сірій плиті зображений Петро Іванович серед пшеничного лану, замріяно дивиться в даль колосистого поля, що яскраво відображає весь життєвий шлях хлібороба. Його постать посеред збіжжя, з чуйним розумним поглядом якось душевно заспокоює, ніби хоче сказати, що час лікує, що життя триває, а справи за його відсутності не зупиняються, а продовжуються, як ця пшенична нива. Поклавши на могилу живі квіти і засвітивши свічки, ми щиро молилися за його душу і просили у Господа йому вічного Небесного Царства. Віддавали духовну шану людині-легенді нашого краю, патріоту хлібної ниви, який безмежно любив землю і цінував людей, які на ній працювали.
Впродовж довгих років до цієї дати працівники підприємства завжди старалися завершити всі осінньо-польові роботи, щоби створити йому приємний трудовий подарунок господарського року. І цьогоріч не зрадили давній традиції.
Аби переконатися, що батькові добрі справи продовжуються, Олександр Пеляк ознайомив нас із господарством та показав як воно розвивається. Розмах розвитку агропідприємства «Вікторії -92» у всіх сферах виробництва вказує, що справа Петра Івановича в надійних синових руках.
Підприємство прогресує у всіх напрямках господарської діяльності, а також активно підтримує ЗСУ. Збільшено для обробітку земельні площі, яких нині понад п’ять тисяч гектарів, щорічно збираються гарні врожаї, розбудована виробнича та соціальна інфраструктура, освоюються нові виробничі потужності. Тож там в потойбічному світі, батько може пишатися своїм наступником. Ми були приємно вражені, побачивши темпи освоєння новопридбаного промислового об’єкта біля села Вікторівки, де прокладається логістичний шлях введеного в дію залізничного полотна, що забезпечить завантаження продукції і її транспортування залізницею.
Також керівник розказав нам про плани майбутнього будівництва нових виробничих об’єктів і впровадження в життя перспективних проєктів.
А потім за столом між нами були різні спогади, які зменшували смуток, створювали душевну розраду, давали відчуття глибокої пам’яті про Петра Івановича, відчуття того, що він поряд, що його добрі справи, щедрість і доброта житимуть вічно і примножуватимуться в підприємстві його нащадками. Ми повернуся додому і в наших серцях залишилася невмируща згадка про нього, якого уже немає з нами.
Іван ДУФЕНЮК
