У понеділок, 13 жовтня 2025 року, на подвір’ї Мшанецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що в Білецькій громаді на Тернопіллі, відбувся мітинг-реквієм під час якого відкрили та освятили пам’ятну дошки випускнику освітнього закладу – воїну Сергію Романовичу Боївці, уродженцю села Хомівка.
Меморіальний захід об’єднав жителів громади, дітей та вчителів, представників місцевого самоврядування, в особливій атмосфері пошани і вдячності за жертву, яку на вівтар свободи українського народу приніс воїн Сергій та ще п’ятеро випускників Мшанецької школи.
На початку мітинг-реквієм пролунав Державний гімн України, а відтак зі вступним словом до присутніх звернувся директор Мшанецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Василь Роган. Він поділився спогадами про воїна Сергія, пригадав його життєпис і зазначив важливість гідного вшанування українських Героїв. Зокрема Василь Іванович наголосив, що «свобода не дається просто так… це заслуга наших воїнів, що віддали свої життя за Україну!»
Відкрили пам’ятний знак Героєві його найрідніші – матір Наталія та сестра Зоряна. У той момент як знімали прапор, на мить через хмари пробилися ясні промені сонця, що стали видимим знаком присутності воїна Сергія між нами… У цьому промінні він торкнувся материнського лиця по якому текли сльози…
Чин освячення пам’ятної дошки та панахиду відправили парох села Мшанець – отець Едуард Ваврушко, та парох села Хомівка – отець Олег Сковерський.
У проповіді до присутніх звернувся отець Олег, який пригадав слова воїна Сергійка: «Мамо, мене Бог любить таким, яким я є!» Священник наголосив, що «як він захищав нашу територіальну цілісність, так нині боронить духовний фронт, щоби ми могли спокійно ходити до церкви, навчатися та допомагати один одному». Із життя воїна Сергія, отець Олег закликав присутніх взяти для себе добрий приклад любові!
Діти зверталися до присутніх віршованими рядками, які щемливо відзивались у серці кожного. Вони висловили почуття батьків та матерів, які чекають на своїх дітей, чекають звістки із фронту. Також вони закликали берегти пам’ять, що є неначе «безсмертний дотик до душі».
Під час мітингу-реквієму до присутніх звернулася депутат Тернопільської районної ради Вікторія Кошляк. Вона зазначила, що наші воїні «платять велику ціну за наше спільне завтра…», і висловила шану матерям, які виховали справжніх Героїв.
Класний керівник воїна Сергія Боївки Марія Лиса поділилася своїми спогадами про добрі риси воїна Сергія, його відчуття справедливості. Вона закликала вклонитися матері, яка виховала доброго сина та сестрі, що була його підтримкою, а також просити Всевишнього, щоб зупинив цю криваву війну, щоб жодна мати більше не оплакувала свого сина…
«Янголи летять... До неба янголи... І повернути неможливо їх... Життя, як нитка, обірвалось, втратили... Ми пам'ятаєм всіх!.. Ми пам'ятаєм всіх!..» – линули із уст учнів слова, які передали велику рану нашого народу, а водночас склали обіцянку пошани і пам’яті перед кожним життям, яке обірвала російська агресія…
До присутніх зі словом подяки звернулася матір воїна Сергія – Наталія Боївка. Вона поділилася своїми переживаннями за свого сина та всіх захисників, адже «чужих дітей не буває»… З повноти материнського серця вона побажала, щоб ця страшна війна закінчилась, щоб сини і доньки зростали і працювали, а не гинули…
На завершення заходу учні школи поклали до пам’ятних дошок наших загиблих воїнів-земляків запалені лампадки та букети квітів. Цей момент став виявом тепла наших сердець, об’єднаних болем, але гордих, що серед нас були Герої, що серед нас були такі світлі люди, які продовжують жити у національній пам’яті, та перед Божим престолом оберігають нас молитвою.
Пам’ятні дошки, серед яких нині з’явилась дошка воїна Сергія, є уособленням нашої вдячності та добрим спомином, який понесуть у світ учні, майбутні випускники. Хай гідність, відвага та жертовність наших Героїв надихає кожного щодня плекати їхні цінності, продовжувати виконувати їх святий обов’язок! Вони долучилися до поколінь борців за волю України, щоб наша земля процвітала, щоб ворог не панував над нами… Герої не вмирають, вони назавжди залишають у наших серцях…
«Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах
Звучать слова: «Герої не вмирають!»
Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.»
Світлана Чабан
