Про взаємопідтримку, людську доброту та дитинство в умовах війни на прикладі двох громад із різних куточків України Бучацької громади Тернопільської області та Степненської громади Запорізької області ми поговорили із заступницею Бучацького міського голови Оленою Сурм’як.
– Пані Олено, цього літа в гостях у Бучацької громади побували діти із Степненської громади Запорізької області. Розкажіть про це детальніше.
– У рамках Національного проекту « Пліч-о-пліч: згуртовані громади» ми запросили до себе на відпочинок близько 70 дітей із прифронтової зони з Степненської громади, щоби дати можливість їм трішки відчути життя у відносній безпеці. Тож постарались зробити програму їх перебування максимально продуктивною. Подорожі, екскурсії, розваги, майстер-класи, робота з психологами, проживання в монастирі отців-василіан та збалансоване харчування, яке допомогли організувати наші фермери та підприємці, і просто живе спілкування з однолітками не онлайн – це те найменше, чим ми змогли поділитись із дітьми, котрі вже п’ятий рік не ходять до школи, сплять у підвалах, навчаються під ковдрою і не знають, як виглядає сусід за плотом.
Ці діти дивувались партам у школі та вчились писати крейдою по дошці. Малювали фарбами та пензликом, співали хором і навіть танцювали флешмоб та вальс вперше в своєму житті саме завдяки педагогам наших мистецьких шкіл! А ще мене приємно здивували жителі нашої громади, бо всі згуби степненських дітей повертали їм цілими і збереженими, щиро розуміючи стан тривожності наших маленьких гостей.
Але найбільше здивували нас їх подарунки з Бучаччини рідним… Діти повезли додому образочки, вервички та свячену водичку…
– Як ви вважаєте, чи потрібен українцям такий проєкт обміну культурним досвідом?
– На жаль, він запізнився на щонайменше 30 років. І саме тому ми сьогодні маємо таку велику біду. Діти поїхали, та ми не перестаємо турбуватись про них. Нещодавно я говорила з американським благодійним фондом «Сонячне майбутнє» і ми вирішили спільно допомагати цим дітям організовувати якісь цікаві заходи в Степному. А ще працюємо над тим, щоби діти із найбільш незахищених категорій населення, особливо сироти Захисників України, отримали планшети чи ноутбуки для можливості нормального навчання. Адже часто там в багатодітній родині всі вчаться по черзі з одного телефона. А ще ми вже плануємо нашу наступну зустріч. І дуже хочеться разом з нашими дітками із Степного зустріти нашу спільну та таку довгоочікувану Перемогу!
Розмовляла Леся ЗАМОРСЬКА
