Минуло вже понад півроку як через важку недугу відійшов у вічність жива легенда аграрної галузі України Микола Михайлович Долотко, який присвятив сільгоспвиробництву Тернопілля понад п’ять десятиліть. Нині справу батька гідно продовжує його син – Микола Долотко-молодший. Микола Миколайович очолив одразу два агроформування – Приватне орендне підприємство «Золота нива» та Фермерське господарство «Щедрий лан», що в Буряківці Чортківського району. Разом ці агроформування обробляють 1 тис. га землі й вже під керівництвом молодого очільника не лише розвивають агровиробництво, а й продовжують дбати про місцеву соціальну, культурну та духовну сфери та всебічно сприяють ЗСУ. Господарства успішно впоралися з цьогорічними жнивами, зібравши пристойні ужинки топових культур. Про все це та інше розповів нашому кореспондентові їхній директор Микола Долотко.
Минуло сім місяців, як помер Микола Михайлович Долотко, однак його господарка, опинившись в надійних агроменеджерських руках, продовжує ефективно функціонувати. Бо упродовж чотирьох минулих років легендарний аграрій передав свій досвід, знання та уміння синові, який після десятирічної роботи в одній із держслужб поміняв її на сільськогосподарську діяльність.
- Батько помер 20 грудня минулого року – важка втрата, ще й за нелегких часів у державі стосовно економіки, критичності агропідприємства, – розповідає наступник легендарного аграрія з Буряківки. – Звичайно, що бракує батька – це була підтримка, це була й опора. Я прийшов сюди в 2021 році й мені це дало змогу дещо легше після його смерті очолити сільгосппідприємство, бо я вже мав чотирирічний досвід роботи в ньому на керівній посаді. Як здійснюється управління агровиробництвом, як підготовляється грунт до посівної, як сіють різні культур, як їх вирощують, а потім збирають урожай – за цей період мене батько таки багато навчив. Якби я зараз сюди прийшов, то мені очолювати господарку були би на дуже багато важче. А так колектив, з яким вже п’ятий рік працюю, мене прийняв. Усі: від заступника та агронома до кожного працівника певного напрямку – досвідчені на високопрофесійні фахівці. Ніби все в нас виходить добре.
Однак перша ж весна для Миколи Долотка на посаді аграрного керівника стала своєрідним викликом, перед яким він не спасував, а пристойно впорався. Й прагне модернізувати своє агровиробництво та зробити його управління ще ефективнішим.
- Основу я набув від батька, але розумію, що сільське господарство щороку кидає нові виклики, щоб здолати які треба вдосконалювати свою господарку й самому набувати нових знань й досвіду, – розповідає про весняні клопоти директор ПОП «Золота нива» та ФГ «Щедрий лан». –Минулого року була посуха, а цьогоріч – холодна весна, приморозки, після яких дощі й довго не було тепла. На пшеницю воно на наших полях повливало на кращий урожай, а на ріпак – негативно. У нас обмерзла площа в 10 га, котрі ми взагалі змушені були передискувати й засіяти соєю. Рік на рік не попадає, в 2025 році навіть відомі провідні агрономи не знали як реагувати на обмерзлі культури, з яким підживленням заходити на нього, яким ЗЗР захищати тощо.
ПОП «Золота нива» та ФГ «Щедрий лан» вже під керівництвом Миколи Долотка-молодшого успішно впоралися з цьогорічними жнивами зернових. Сприятливу для збирання урожаю погоду в середині серпня тут використали сповна.
- Наше господарство розпочало жнива зі збору ярого ячменю, – коментує збирання урожаю у своїх сільгосппідприємствах Микола Миколайович. – Зібрали й озимий ріпак, після чого приступили до збирання пшениці. Погода цього року вносила свої суттєві корективи. Але нам таки вдалося використати ясні дні, щоб зібрати всю нашу озиму пшеницю.
Молодий керівник як і свого часу його батько раціонально підходить до збуту зібраного під час жнив урожаю, частину з якого в належних складських умовах тримають для реалізації за сприятливих економічних умов.
- На даний момент з того, що ми зібрали, меншу частину ячменю продали та більшу – заскладували, а ріпак теж лежить у складах, – розповідає про збереження ужинків директор господарки з Буряківки. – Ми його ще не збували, бо на цю культуру нині дуже коливаються ціни на біржах. До того ж прийнятий «славнозвісний» закон про 10 відсотків, що вплинуло на ціноутворення. Такі коливання на аграрному ринку останнім часом непоодинокі, тому треба подбати, щоб не лише без втрат зібрати урожай з полів, а й мати, де його складувати для зберігання, щоб реалізувати за сприятливих економічних умов, Якщо чесно, то нам дещо бракує складських приміщень й ми цього року вже задумувалися над вирішенням даного важливого для агропідприємства питання. Бо ціна зараз коливається, що на пшеницю, що на ріпак.
Збираючи ужинок з оброблюваних площ, у ПОП «Золота нива» та ФГ «Щедрий лан», паралельно з цим уже готуються закладати основу під урожай наступного сільськогосподарського року.
- Поряд зі збирання урожаю ми вже вступили в підготовку під посів озимого ріпаку, – коментує ще один неменш важливий напрямок роботи в своїй господарці Микола Долотко. – Хлопці на відведених під цю культуру площах вже здіснюють оранку, одразу європак закриває, бо вологість є в землі. Заходить європак й ми вирівнюємо площу та чекаємо на готовність грунту до посіву ріпака.
На полях цих господарств під час жнив поряд із сучасною зернозбиральною працювала добре підготовлена до них більш старіша техніка. Хоч вона в належному стані, тут задумуються щодо заміни цієї сільгосптехніки на більш високопродуктивну сучасну.
- Щодо задіяної на жнивах техніки, то у полі в нас працювало два комбайни CLAAS, ще один цієї ж марки – невеличкий 98 навесні продали, придбавши замість нього, щоб підсилити інтенсивність збирання урожаю, вже з більшою жаткою вже під сою John Deere 9770, – розповідає про машино-тракторний парк ПОП «Золота нива» та ФГ «Щедрий лан» їхній керівник. – Також під час збору врожаю використовували трактори: один Case IH Puma і всі решта – МТЗ, які в нашому господарстві вже давно. У мене план стоїть на поновлення сільгосптехніки з орієнтацією на сучасну. Бо нині зі застарілими МТЗ вже гостро стоїть проблема із запчастинами, які зрозуміло, де виробляються. А замінити їх на китайські аналоги – це на нетривалий період й собі в збиток. До того ж хочеться створити належні умови, з кондиціонерами та відповідним виробничим комфортом, для наших працівників, яким зі зміною погодніх умов дуже важко працювати в 30-градусну, а буває й вище, спеку.
Загалом у цих господарствах в Буряківці дуже розвинута рослинницька галузь, яка має навіть власний насінницький напрямок. Тут вирощують всі основні для західних регіонів культури.
- Серед топових у нас ще посіяна соя, соняшник та кукурудза, які ми після пшениці збиратимемо, – продовжує розповідь про основний напрямок діяльності в своїй господарці Микола Миколайович. – Загалом ми вирощуємо всі придатні для ведення рослинництва в західних регіонах України культури. Плюс до того ж, співпрацюючи впродовж багатьох років із Всеукраїнським науковим інститутом селекції (ВНІС), ми займаємося насінництвом. На спеціально відведеній під селекцію площі посіяний, чергуючи рослини – тато й мама, соняшник.
Агроформування з Буряківки має критичність, що дало йому можливість зберегти майже весь колектив для ефективного господарювання.
- На даний час наші механізатори й весь основний склад працівників, як це дозволено згідно з відповідним Законом України, 50 відсотків заброньовані, а частина мають відстрочки, – коментує ситуацію керівник аграрних господарств. – Загалом весь чоловічий колектив нашого агропідприємства, за винятком одного комбайнера, якого призвали в 2022 році, збережений. Наш працівник вже захищає Україну 3,5 року. Ще один з мобілізованих після виповнення 60 років демобілізувався й повернувся у «Золоту ниву» на попереднє місце роботи.
У своїй діяльності молодий керівник продовжує, чим упродовж багатьох років опікувався його батько, дбати про місцеву соціальну, культурну та духовну сфери та всебічно сприяти ЗСУ.
- Допомагаємо усім, хто до нас звертається – зокрема місцевій школі, чим необхідно, – ділиться благодійним та волонтерським напрямками роботи Микола Долотко. – Зараз також ремонтуємо клуб, де завалилася стіна. Допомагаємо церкві й геріатричному центру в Товстому, де проживають одинокі перестарілі люди. Постійно, відколи війна, сприяєм чим можем Збройним Силам України. На кожен із запитів від підроздлів Української Армії намагаємося якнайшвидше, що навіть не обговорюється в колективі, його виконати. Хлопці втрачають здоров’я, а багато з них й віддають життя, боронячи від російських окупантів Батьківщину та кожного з нас, а ми тут забезпечуємо її продовольчу безпеку.
Олег ЛІВІНСЬКИЙ
