На початку жовтня ми завітали у с. Розношинці, що на Збаражчині Тернопільської області, у ФГ «Подолянка-К» до місцевого фермера Ігоря Галіяша. 26 листопада виповниться 25 років з часу заснування ним власного агропідприємства.
Ігор Галіяш самостійно господарює ще з 2002 року. Тоді взяв 16 га землі – своєї, батькової і братової. До 2010 року добрав ще паїв і з 2010 року офіційно став фермером. У Розношинцях і в сусідніх Красносільцях, Базаринцях, Глибочку і Чорному Лісі фермер орендує 350 га землі, застосовуючи технологію мінімального обробітку ґрунту. – Цьогорічні літні жнива ми завершили успішно, – каже пан Ігор. – Зібрали озиму пшеницю та ячмінь і люцерну на корми. Врожаї середні – 60 ц/га. Зараз продовжуються осінні жнива – триває збір сої.
Попри непрості часи, починаючи з 2019 року, фермер розвиває тваринництво, котре вважає досить перспективним напрямком сільського господарства.
Корівник ФГ «Подолянка-К» розташований у приміщеннях ферми колишнього місцевого колгоспу, в якому у свій час пан Ігор працював спочатку бригадиром рільничої бригади, а згодом головним агрономом. У чоловіка є відповідна освіта – закінчив із червоним дипломом технікум і Київський національний аграрний університет.
– Приміщення сучасного корівника я викупив у колишнього колгоспу, – розповідає аграрій. – Колись то був телятник, а ми його зробили під корівник. Вклали в нього понад мільйон гривень. Закупили килимки, новий транспортер, зробили ремонт.
Завдяки приватним сироварням, які купують молоко, тут збільшили поголів’я худоби. Починали з 10 корів голштинської породи, а зараз мають 50. Надої на одну корову становлять до 8 000 л в рік. Годують тварин кормами, вирощеними на власних полях, і жомом зі Збаразького цукрового заводу.
Чоловік додає, що на початках корів починали доїти разом із дружиною Іриною і робили це самотужки понад рік двічі на день, бо хотіли випробувати схему власноруч. Коли почало виходити, докупили ще тварин і найняли двох працівників.
– Дружина мене завжди підтримувала, – стверджує пан Ігор. – «Подолянка-К» – це наша сімейна справа, до якої залучаємо двох наших доньок Катерину й Антоніну.
В одному з інтерв’ю нашому виданню фермер сказав, що в далекій перспективі хотів би збільшити поголів’я до 100-200 
корів, модернізувати приміщення до сучасних тваринницьких комплексів із безприв’язним утриманням ВРХ. За підрахунками фахівців, які побували тут на запрошення пана Ігоря, на реалізацію задуманого потрібно щонайменше 10 мільйонів гривень.
– Ціни, як кажуть, кусаються і війна продовжується, але можна робити це поетапно меншими обсягами й надалі поступово їх нарощувати, – каже пан Галіяш. – Треба шукати шляхи для розвитку молоковиробництва – стратегічної продукції як для регіону, так і України.
Цьогоріч фермер задумався над питанням здешевлення кормів, бо спиртзавод, де купував брагу для ВРХ, не працює. Через це свої плани на збільшення поголів’я відклав на невизначений термін.
Леся ЗАМОРСЬКА
