В умовах посилення польського впливу на австрійську політику в Галичині та Волині, саме кооперативні організації стали тим острівцем свободи, демократії, справедливості та знань, що пробудили могутній український національний рух. Однією з таких організацій стало товариство «Сільський господар». Детальніше TERNOPIL.ONE.
Польська аграрна політика виявилася пасивною, щодо вдосконалення сільського господарства Галичини загалом і Тернопільщини зокрема. А тому українцям довелось брати питання організації та самооборони власних економічних і соціальних позицій в свої руки.
У 1899 pоці представники селянства, інтелігенції та духівництва організували в Олеську, що на Золочівщині, місцеве товариство «Сільський господар», яке в 1905 p. перейшло до Львова, ставши крайовим органом кооперації, перейнявши від «Просвіти» її економічні функції.
Теоретичним підґрунтям діяльності «Сільського господаря» було пропагування поєднання просвітницьких та економічних заходів, як підстави для національно-політичних змагань галицьких українців, а також суспільно-національного і соціально-економічного відродження України, можливість політичної незалежності за умови економічної самостійності.
З часу свого виникнення товариство «Сільський господар» працювало на піднесення агротехнічної культури села, теоретично і практично навчаючи селян поступовому раціональному господарюванню.
Більша частина коштів спрямовувалась на поширення сільськогосподарських знань через позашкільну освіту, також через видавничу діяльність, влаштування бібліотек, конкурсів, надання консультацій, поліпшення агрономічної освіти та техніки серед селян, на практичні заходи (створення взірцевих господарств, показових ділянок, агро- і зооприйомів). Тобто організація робила все, що до цього часу робила «Просвіта».
«Сільський господар» швидко перетворився на значну інституцію з філіями майже в кожному повіті, сотнями гуртків, багатьма дослідними полями, станціями. Наприкінці 1912 p. товариство мало 90 філій, 1151 гурток, у яких налічувалося 26 612 членів. Його філії діяли в Коломиї, Стрию, Бережанах, Бучачі, Рогатині, Жовкві, Золочеві, Бродах, Кам’янці-Струмиловій, Радехові, Самборі, Теребовлі, Тернополі, Ходорові, Сяноку та в інших містах. Товариство видавало двотижневик «Сільський господар», місячники: «Український пасічник», «Хліборобська молодь», «Сад і город». У міжвоєнний період видано понад 120 популярних брошур, а з 1928 щорічно виходив популярний серед селян «Календар «Сільського господаря».«Сільськогосподарська енциклопедія».
З початку своєї появи на Тернопільщині «Сільський господар» робив все можливе для просвітництва українського селянства. Але відсутність агрономічної організації (агроперсонал складався з чотирьох агрономів і фахівця-садівника) не дозволила успішно це робити. Особливо складною була ситуація після Першої Світової війни, коли за відсутності коштів організація ледь існувала. Для того, щоб обговорити та затвердити програму товариства в громадсько-агрономічному напрямі, було проведено з’їзди українських агрономів. В 1929 р. організація нараховувала 912 гуртків і 82 філії. Значного розвитку в ці часи набуло поширення товариства в північно-західних українських землях і Лемківщині. Книгарні товариства відкрились у Почаєві, Кременці. Активним був журнал «Сільський господар». Представники товариства викладали на господарських курсах.
В 1932 р. товариство створило курси Хліборобський Вишкіл Молоді. На 1938 р. ці курси об’єднали у 1 180 гуртках (у 550 селах) 13 080 хлопців і 4840 дівчат. За цей час вони вивчили теорію сільського господарства, а практику відбували вдома, на батьківських городах, в стайнях, полях. Також діяла секція сільських господинь: вони готували в селах Галичини і Тернопільщини курси домашнього господарства, куховарства, кравецтва, птахівництва. Протягом 1934-1938 рр. товариство продовжувало зростати. І в Тернопільському воєводстві ця динаміка кількості гуртків була така: 1934 р. – 335, 1935 р. – 451, 1936 – 571, 1937 – 628, 1938 – 665.
А розподіл кваліфікованих фахівців у товаристві був такий: у Львівському воєводстві працювали 50 спеціалістів, з них 15 з вищою освітою і 5 ветлікарів, у Станіславівському – відповідно 44, 17 і 1, у Тернопільському – 38, 16 і 1.
Отже, «Сільський господар» – це модерна господарська організація, яка сприяла поширенню знань про сільське господарство серед українського населення Тернопільщини зокрема та Галичини й Волині загалом.
